Коротке сатиричне оповідання про правосуддя, у якому процедура важить більше за сенс, упевненість — більше за істину, а вирок може бути водночас абсурдним і цілком офіційним.

Тут усе відбувається спокійно, послідовно й майже буденно. Саме тому стає особливо тривожно.

І трохи смішно.