Що ви відчуваєте, коли думаєте про сімейну вечерю? Тепло? Радість? Все, що я відчуваю це страх, що леденить душу. Начебто я перебуваю на мінному полі і, вступивши не туди, все навколо вибухне. Ось так відбувається і у нашій родині. Іноді здається, що я паклюжу слово «родина», називаючи нас так. Нас можна назвати як завгодно, але це слово підходить для нас найменше. Це дуже дивні узи, яких мені не позбутися. Це частина мене, від якої я не зможу втекти. І ось, я сиджу тут в оточенні найближчих, але водночас віддалених від мене людей.