Ти мудрості зірок шукав...

Ця поема сягає своїм корінням сивої давнини, ще коли світом правила високорозвинена цивілізації ефілнуарців, чиї мармурові міста й дивовижні витвори вражали уяву. Вважається, що текст поеми написали під враженням від трагічних подій Війни Демонів. Поет постійно натякає на цінність мудрості, ностальгуючи по часам розквіту ельфійської культури й традицій та емоційно засуджує амбіції й жадобу ельфів, що призвели до морального розкладу всередині імперії. Історія склалася таким чином,що ельфи знищили самих же себе, але їхні надбання живуть серед народів, котрі прийшли на уламки імперії пізніше, прагнучи заявити про свої права на спадщину Великої Ефілнуарії.