Там, де я став живим 18+

Кожний переїзд залишав свій відбиток.
В кожному штаті він почувався по іншому. Інші правила, інші люди, інші звичаї, навіть якщо країна та ж сама.
Все змінювалось, але реакції людей завжди були тими ж. Чіткі азійські риси, на фоні інших зацікавлювали, привертали багато уваги до нього та його зовнішності. Він звик бути об’єктом захвату будь-де, тож питання дружби ніколи не турбувало його, адже навколо завжди були люди які хотіли з ним спілкуватись. Чим це не дружба?
Але коли він переїздив, не казав про це нікому. А який сенс? Чути «ми будемо сумувати», чи «сподіваюсь ще побачимось». Було байдуже, все ж знав що і в новому місці будуть такі ж «друзі».
Та було одне «але».
Останній переїзд був не за сто й навіть не за тисячу кілометрів. А на інший бік Землі.