Я пам’ятаю крик. Кров. Тремтячі пальці, що тиснули рану… І погляд солдата, якому я подарувала останнє, що мала — своє життя.
Мені подарували другий шанс.
Нове тіло. Новий світ. Нове ім’я…
Хоч душа моя залишилась тією ж — втомленою, але не зламаною.
Тут, серед незнайомих облич і дивних сил, мені доведеться знову вчитись довіряти, жити... й, можливо, кохати.
Бо навіть у світі, де магія переплітається з тінню, є місце для світла.
І саме там, де сходить нове сонце, починається моя справжня історія.