Та сама. (28.07-10.08.2025 -Karolina-Tisa)

На узбіччі дороги, де вітер грається з квітами цикорію, завмерла постать. У її думках — лабіринт спогадів про тих, хто пішов у засвіти, залишивши по собі тишу порожніх кімнат і незгасний біль втрати. Ця лірична замальовка — пронизливий монолог про прощання з мамою, про запізніле каяття та про те, як важко відпустити минуле. Історія однієї родини, в якій кожен впізнає власний сум і власну надію, що розквітає, мов польова квітка, навіть після найсуворішої зими.