Суперечлива угода

Посміхаючись, прямую до ліфта. За дві години моє реаліті-шоу стартує, якщо до того моменту Андрій Князевич не передумає. Пригадую, що спровокувало ту мою незаплановану появу в його офісі:
– Сабіно, доки я прикриватиму твої ляпи? – грізно карбує батько. – Набридло!
– Вибач! – винувато опускаю повіки з чітким усвідомленням, що цього разу мені моя витівка просто так не минеться.
– Сабіно, доню, ти постійно торочиш, що уже не маленька, а поводишся, як капризний підліток. Цього разу тобі все це так просто не зійде з рук. Я забираю машину. Блокую картки. Жодних нічних клубів, гулянок. І, якщо ти всерйоз хочеш мені щось довести, то у тебе з'явився шанс. Хочу впевнитись, що ти справді здатна поводитись відповідально, як доросла, – каже батько, продірявлюючи мене строгим поглядом.
– Але ж…, –