Спокута 18+

– Ти мовчиш, доки я не спитаю. Рота відкриваєш тільки за моїм наказом. Не торкаєшся мене навіть випадково. І в мою кімнату – носа не пхаєш. Категорично.
– Добре.
– Дверей не замикаєш – ні у ванну, ні в спальню. Я заходжу, коли захочу. І ти не маєш права мені відмовити. Ти – моя річ. Втямила?
Вона здригається, ковтає – і мовчить.
– Не чую! – гарчу.
– Добре.
Мене мутить від думки, що я маю сісти в її машину. Моя свобода куплена її грошима, і вибору насправді немає.
Пастка замикається. Ми обоє опиняємося всередині, а між нами – люта ненависть і безмежна провина.

Психологічна драма
Романтизації насильства немає
ХЕ

Продовження через день.