Спогад

Я пам’ятаю те поле… Безкрайнє, немов саме небо спустилось на землю. Пшениця шелестіла, наче шепотіла щось мамі. А між золотими стеблами жевріли голівки маків. Такі різні… Червоні, як жар, фіолетові, як сон під вечір, помаранчеві, мов сонце, що заходить...