Спогад
798

Спогад

Олександр Мартинюк
Повний текст · 11 стор.
7
До бібліотеки
  • Опис
  • Зміст книги
  • Коментарі · 1
Анотація до книги "Спогад"
Микола стояв перед великими блакитними дверями: плоскими, немов відшліфованими кращими майстрами всіх світів, і блискучими, як чарівне місячне каміння, в якому тонуло чисте небо. За його спиною розрісся величний сад із десятками кущів та дерев: великих і малих, пишних, розлогих, високих, низьких, вкритих листями та сонячними променями, але мовчазних. Жодного поруху не було на їхньому гіллі, і стояли вони тому спокійно, немов чекали, коли ж настане щось. А серед дерев пролягала вкрита галькою доріжка: не вузька, але і не надто широка – саме така, щоб було зручно іти одному. Закінчувалась доріжка трьома витесаними з білосніжного каменю сходинками, які й вели до дверей.
Хлопчина торкнувся блакитної поверхні, і важкі двері прочинились...
Зміст книги: 1 глава
Спогад

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Witold Pajgert, Sonia Pajgert
07.05.2019, 15:06:02

Ніби опинився в своєму дитинстві. Дитячі сни... Дуже чітко передані відчуття, які ці сни залишають. Таємниця, солодкий щем, і відчуття, що десь ти потрібний, важливий, і тебе завжди чекають. Автору успіхів.

Дякую) Стараюсь, читачам на радість.

Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше