"Сонце - мій найкращий друг"

Роман Олександра Алексєєнка "Сонце - мій найкращий друг" розповідає про труднощі та радість збереження своєї душі в неоскверненному та непоневоленному стані, про непримиренну ворожість дурості по відношенню до розуму, про вплив класичної літератури на вибір життєвого шляху, про радянську армію, компартію та КДБ як інструментів впливу дурості на вищу школу, про СРСР як державу триумфуючої дурості, яка одержувала мерзенну насолоду від почуття безкарного знущання над повноцінно розумовими людьми.