26 869
Солодка ілюзія 18+
Короткий любовний роман
Катя Кірініна автор
В процесі ·
130 стор.
· Регулярно оновлюється
Анотація до книги "Солодка ілюзія"
Я створила ідеальну ілюзію. У мережі я — струнка богиня, у яку закохався красень-моряк. Він чекає на зустріч за пів року, навіть не підозрюючи, що в реальності в мені майже сотня кілограмів, а за кожним фото — глухий страх розчарувати. Щоб не втратити можливе кохання, я починаю жорсткий шлях до себе: спорт, дієти та повний вихід із зони комфорту. Та поки вбиваюся в залі заради чоловіка з екрана, мій бос — холодний, небезпечний перфекціоніст — починає власну гру. Він вправно витягує мене з тіні, і його пильні погляди змушують мене забувати, заради кого все це затівалося.
службовий романдуже відвертокохання у мережі
“Книга, яка захопила мене з перших сторінок. Дівчина худне заради чоловіка, щоб йому сподобатись. Але чим закінчиться ця історія, якщо є ще один претендент на її серце? Дуже захопливо!”
Зміст книги: 30 глав
Останнє оновлення: сьогодні
139 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВау це було шалено )))) Хочу щееееее)))) Вони так імпонують один одному, Артур впевнений у собі, Поля дуже не впевнена. Він би їй ох як додав впевненості в собі))) Дякую за неймовірні проди та чекаю на продовження з великим нетерпінням.
О так це сталося)))) Але ж чи зможе Поля вчасно зупинитися у цьому нічого не зобов'язаному романі???
Артур – молодець, просто змушує її вчитися почуватися впевнено)))
Ламає всі її бар'єри. Він вирішив спробувати з нею всю камасутру, мабуть, бо відпускати її не збирається то має час випробувати всі поверхні поки що своєї квартири на витримку. Дякую
цікава історія,вже декілька разів перечитую розділи, і просто кайфую,дякую,чекаю далі.....
Наталя Віятик, Мені дуже приємно, що історія так сподобалася, що перечитуєте розділи! Дякую ❤️
Це просто грандіозний розділ! Читала з шаленим серцебиттям від першого й до останнього рядка. Динаміка між ними чистий кайф: хижак-Артур і горда, але беззахисна Поліна. Її внутрішній монолог, паніка та той злощасний папірець-шпаргалка шедевр комедійних і романтичних моментів! А потім атмосфера різко змінюється на густу пристрасть: поцілунки, від яких вимикається мозок, і гарячі дотики. Її незграбна щирість про «серйозні стосунки» і його впевнене «я теж» неймовірно мило і гаряче! Але як же смішно спостерігати за їхніми спробами відхреститися від почуттів! Вони можуть казати про «роман без зобов'язань», але мине зовсім трохи часу і вони жити одне без одного не зможуть! Даю гарантію на 100%, що скоро їх так накриє дикими ревнощами, що вони згорятимуть від погляду когось іншого в їхній бік, бо таку іскру не вимкнути за регламентом. Сиджу і посміхаюся сама до себе від цієї пари! Дякую за море емоцій, чекаю на продовження з нетерпінням!
Татьяна Назаренко, Роман без зобов'язань — це найсмішніша ілюзія, яку вони могли собі вигадати! Артур Володимирович уже заграбастав її з потрохами, і будь-яка спроба подивитися «набік» закінчиться справжнім вибухом. Безмежно рада, що розділ подарував такі яскраві емоції❤️
Ох і феєричний провал плану. Ну не дивно, що провалила, бо Артур ще той стратег та завойовник. Ой я вас прошу ці її слова про їхні стосунки,) Ну, як на мене, Артур на все згідний і підтримає її, тільки б бути поруч і ніфіга не відступати. Як то кажуть заграбастати з потрохами, а вона собі вигадує нехай що заманеться. Дякую. Балдію від цієї історії.♡
Наталка Сеник, Фейл року від Поліни вийшов просто на славу! Проти такого стратега звичайні дівочі уловки не працюють. Він дійсно готовий підіграти в усьому, аби вона залишалася поруч. Безмежно рада, що історія дарує стільки кайфу❤️
Поки Поля чекатиме на Ігоря, то ао вуха закохається в Артура.
Vaskovets, Життя покаже;)
Оце я насміялася з Юлькіних порад)
Катя Кірініна, Точно, з Лєнкіних. Та ще й Артур знайшов ту записку. Повний треш. Але в нього точно не було таких дівчат)))
Цей розділ просто суміш чистого захоплення і дикої паніки!
Спочатку цей солодкий післясмак незабутньої ночі, де шкіра досі пам'ятає його долоні,а спроби зобразити «глибоко сплячого хом'яка», поки Артур акуратно застібає сорочку це просто неймовірно мило і кумедно. А потім різкий удар реальності у вигляді внутрішнього критика та докорів сумління через Ігоря. Поліну можна зрозуміти, адже опинитися в такій ситуації з власним генеральним директором це справжнє випробування для нервів.
Розмова з Лєнкою найкращі ліки від паніки! Її залізна логіка, заклик забути про «балетну драму» та легендарні інструкції на жовтому стікері, змушували посміхатися на всі 32 зуби.
Але всі ці ретельно складені плани розлітаються вщент, коли лунає дзвінок внутрішнього телефону і Артур кличе до кабінету. Напруга просто зашкалює! Дякую за такий крутий і насичений емоціями розділ сміялася, переживала і тримала кулачки за Поліну.Шалено чекаю продовження!
Татьяна Назаренко, Дякую за такий крутий коментар ❤️«Залізна логіка Лєнки проти генерального директора» — це той ще двобій! Поліні зараз справді потрібна дружня підтримка, бо розмова за зачиненими дверима кабінету обіцяє бути суцільним вибухом)
Ну цікаво як пройде в кабінеті. Дякую. Ото подруга нарадила, тільки б дійсно не наплутала Поля все з нервів. Дякую.
Наталка Сеник, Ох ці нерви… але з Артуром це навіть на краще) Він отримає задоволення від її списку) дякую❤️
Вау, гарячий розділ. Потішили нас)
Катя Кірініна, Супер)
Як же життєво описані ці жіночі таргани в голові під час найінтимніших моментів! Але, я пропала разом із Поліною! Цей розділ просто пропалює екран своєю енергетикою. Артур це чистий екстаз: владний, упевнений, гарячий, який не дає жодного шансу на втечу чи захисну реакцію. Його погляди, дотики та абсолютне володіння ситуацією зводять з розуму! Але найбільше зачепило те, як він відчуває її невпевненість і кожною дією стирає її страхи. Момент у ліжку під тускне світло, коли він каже: "Ти шалено красива" це просто контрольний у серце. Неймовірна хімія між ними! Чекаю на подих наступного розділу!Неймовірна атмосфера, від якої неможливо відірватися. Величезне дякую за вашу працю і вкладену душу! Читаю і чекаю на проду з трепетом.
Татьяна Назаренко, «Пропали разом із Поліною» — це найкращий комплімент розділу! Артур Володимирович у ролі чоловіка, який стирає будь-яку невпевненість — це справді суцільний екстаз. Безмежно рада, що епізод подарував такі божевільні емоції❤️
Бліна. Та тут просто бомба. Оце він зруйнував практично всі барикади Полінені. Як він добре її відчуває і задню не дає дати. Гадаю дівчина пропала у його руках. Все він навряд її відпустить після такого кайфу. Дякую.
Наталка Сеник, Артур узяв ситуацію у свої міцні руки, і дати задню Поліні вже ніхто не дозволить. Але, все одно вона щось придумає. Це ж Поліна) Дякую❤️
Це просто магія в кожному слові! Я читала і затамувавши подих, боялася ворухнутися, щоб не спустошити цю крихку, напружену атмосферу між Поліною та Артуром. Артур це суцільний магніт, чоловік, біля якого тане будь-який захист і логіка. Його слова про те, що він думав про неї весь цей час, і цей гіпнотичний півшепіт... ну як тут встояти?! А внутрішня боротьба Поліни, її спроби сховатися за формулами та аргументами додають так багато щирості та реалізму героїні. Сам момент поцілунку описаний настільки чуттєво й палко, що в мене самої, здається, перехопило дихання! Усі ретельно вибудувані роками фортечні стіни та бастіони розсипаються на порох. Руйнується звичний світ, і народжується щось справжнє, божевільне... Неймовірна хімія, нереальні емоції! Дякую за кожне слово, за вкладену душу і той шалений спектр емоцій, який відчуваєш разом із героями. Нестримно чекаю на продовження, щоб дізнатися, що ж буде далі!
Татьяна Назаренко, Перший крок зроблено, фортеця впала, і далі на них чекає ще більш божевільний виток почуттів) Артур Володимирович довго чекав цього моменту, тож відпускати Поліну з цих обіймів він точно не збирається. Дякую❤️
Ох, йо ма йо. Оце так оце так напор і такий обережний, але такий мммм. Дякую. Емоції на межі. Який жто ммм, такий солодкий та гарячий.
Наталка Сеник, Артур більше не збирається стримуватися, але діє так, щоб Поліна кайфувала від кожного міліметра цієї близькості... ;) І повірте, емоційний градус далі тільки зростатиме❤️
Поцілунок вийшов дахозносним)
Ксенія Терещенко, Саме такий, яким має бути перший поцілунок)
Руйнування субординації важка справа...
Цікавий виверт сюжету...
Леонид Кац, Дякую ❤️
Дуже круто бачити, як Поліна змінюється: розбирається зі своїми дитячими травмами у психотерапевтки, вчиться чути себе і при цьому залишається такою щирою, тендітною та справжньою.Але поява Артура... Ох, цей чоловік уміє змусити серце пропускати удари! Їхня спільна поїздка на вечерю, ця тонка гра поглядів, натяки й турбота просто зачаровують. А пара Віктора та Оксани додає історії особливого шарму й життєвої мудрості про те, якими мають бути справжні стосунки. Ну а фінал цього розділу це просто вибух усіх емоцій! Прогулянка осінньою набережною, де субординація остаточно летить до біса, його теплий дотик до волосся і той незрівнянний оксамитовий голос із фразою "Ми більше не лише про роботу" залишають просто без дихання. Дякую за вашу творчість і такий атмосферний розділ! З трепетом і нетерпінням чекаю на продовження
Татьяна Назаренко, Прогулянка набережною вийшла неймовірно атмосферною, а субординація... ну, вона давно благала про відпустку! Безмежно рада, що фінал розділу так вас вразив. Чекаю на вас у наступному розділі, далі буде суцільний вогонь! ❤️
Як завжди на самому цікавому закінчилася глава))) залишили нас без солоденького)))
Ксенія Терещенко, Вибачте, люблю розтягувати задоволення;)
Оце, так. Увірвався, привітавзя, загріб на зустріч а зараз я балдію. Ммммм. Кайф. Вечір наберає обертів.
Наталка Сеник, Напор, рішучість і ніяких шансів на відступ — саме те, що потрібно, щоб у Поліни остаточно перехопило подих. Ще, звісно, будуть деякі сумніви, але Артур швидко їх приборкає)
Невже це станеться???? Вже хочу щоб було дійсно так!!!! Полі це треба. Дякую за проду, чекаю на продовження з великим нетерпінням.
Ирина Онощенко, Напруга вже така, що повітря можна різати! Поліні час скидати останні сумніви, і вона вже за пів кроку до цього. Безмежно рада, що ви так палаєте цією історією❤️
Оце вау Поля наважилась написати. Вже є здвиг в потрібному напрямку.
Ирина Онощенко, Зсув дійсно колосальний, і повернення назад уже немає. Головне, що її новий адресат точно оцінив цей сміливий порив по достоїнству ;)
Боже, який ж чуттєвий і живий розділ! Читаю і відчуваю кожен подих героїв, наче сама стою у цьому холодному парку. Поліна викликає стільки ніжності та розуміння. Її внутрішній конфлікт, ці постійні спроби відповідати неможливим стандартам, тиск мами і той самий роковий «Біг Мак», над яким вона ридала на лавці це ж до болю знайомо багатьом із нас. Як же легко зламатися під чужими завішеними очікуваннями! Але те, як Артур розбиває цю її захисну броню просто розкіш! Він не сміється над її слабкістю, а натомість дає неймовірну, цілющу підтримку, від якої тануть криги в душі. Його слова про те, що вона розумна, красива і сильна жінка, варті тисячі романтичних зізнань. Хімія між ними напружена до межі, і цей фінальний натяк на спільну поїздку... У мене просто немає слів, одні емоції!Дякую за цю неймовірну емоційну насолоду! Ваша творчість суцільне задоволення, з нетерпінням чекаю на новий розділ!
Татьяна Назаренко, Момент на лавці вийшов дуже болючим, але Артур Володимирович знову довів, що вміє бути поруч саме тоді, коли це найбільше потрібно. Хімія між ними дійсно виходить на новий рівень! Безмежно рада, що розділ подарував такі сильні враження. Продовження вже на підході! ❤️
Я вже смакую майбутні відносини між Полею та Артуром. Він як майстерний садівник дасть можливість цій квіточці повільно розкритися. Відчуваю її пристрасною дівчиною, хоч вона сама поки що про це не здогадується.)))
Ха х. О це так поворот. Ну і скажіть що він і сам не радий був її чути, і її повідомлення він з радістю читав? Дякую ♡
Наталка Сеник, Вдав із себе максимально зайнятого боса, а сам відповів раніше, ніж вона встигла кліпнути))Гра на відстані розпочата, і вона йому дуже до смаку. А от чи довго буде ця відстань..? ;) Дякую❤️
Початок із цими кумедними розчаруваннями на побаченнях змусив посміхнутися, але далі… Болючий обід у мами просто пробив на сльози. Ну як можна бути такою холодною й так знецінювати власну дитину?!Поліна скинула 14 кілограмів, доклала стільки титанічних зусиль, а у відповідь зауваження про «не той колір» та зверхнє порівняння ! Це пекуче відчуття дитячої образи біля Макдональдза з бургером у руках було відчутне майже фізично. Але як же я пишаюся Поліною! Вона знайшла в собі сили опанувати себе й зробити дорослий крок вирішила піти до психотерапевта, щоб розібратися з цим колом травм! Ну а фінал розділу це взагалі суцільний мурашник по шкірі! Оці спогади про напівтемряву кабінету, білу сорочку на міцних плечах, гарячі пальці на її долоні й цей оксамитовий голос з питанням: «Відстань між нами стане більшою за сотню кілометрів. Вас це влаштовує?» боже, у мене подих перехопило! Вся її субординація й логіка просто палають яскравим полум'ям перед цим чоловіком! І ця думка наприкінці біля ставка: «Може, написати йому?» — ТАК, НАПИШИ! Пиши негайно!Дякую за ці божевільні емоції, за живих героїв і цей неймовірний накал почуттів! Чекаю продовження.
Татьяна Назаренко, За бургер і маму боліла душа, але рішення піти до терапевта — це справжній тріумф Поліни над минулим! А от ваші заклики треба передати їй прямо в думки ? Бо Артур Володимирович на іншому кінці цього зв'язку точно чекає на перший іскра-посил) Дякую❤️
Ммм, а думка цікава. І то правда можливо варто почати флірт саме зним? Ну як для навчання) Доволі неприємно, що мати така сволота до неї. Добре що Поля схаминулася і не зірвалася ще більше. Психолог потрібен і то негайно. Дякую
Наталка Сеник, Результат теж буде вартий цієї гри;)
Так так , Поліна напиши і нічого не бійся!!!! Дуже гарна думка, можливо це допоможе почуватися впевнено, хоча саме з ним Поля більш впевнена. От що значить справжній чоловік. Дякую, та чекаю на продовження з великим нетерпінням.
Ирина Онощенко, Назад шляху немає — час діяти! Справжній чоловік завжди надихає бути сміливішою, і Поліна це вже чудово відчуває, хоч не до кінця розуміє. Дякую❤️
Коли чекати продовження? Чи частини будуть виходити раз в тиждень ?
Liena Kobzar, Глави ніколи не виходили раз в тиждень. Ви мене з кимось плутаєте. Продовження буде сьогодні
Який ж неймовірний, чуттєвий та красивий розділ! Емоції після прочитання просто вирують!Марафон побачень підняв настрій своїм гумором та життєвістю, розмова з Максом додала душевного тепла, але сцена в кабінеті Артура це просто справжня пожежа! Контраст між «безпечним коконом» від Ігоря здалеку та цією вибухонебезпечною хімією в офісі відчувається неймовірно гостро! Цей опис напівтемряви, його розстебнутої сорочки, сірого погляду й повільного дотику до долоні... Ух, мурашки по всьому тілі!Від цієї гарячої хвилі струму та його погладжування долоні серце зупинялося разом із Поліниним!
А його оксамитовий сміх та жарт про фінансиста це суцільний шарм! Фінал біля дверей із роздумами про майбутнє й нову себе вийшов дуже зворушливим та сильним. Ця розлука стане для неї можливістю знайти внутрішню свободу! Ви пишете просто магічно.Дякую за вашу працю та неймовірний талант! З нетерпінням чекаю на продовження цієї захопливої історії!
Доброго дня. Вибачте що не по темі . Але я не можу знайти вашу книгу «Колишні. Ти досі моя»
Я бачу тільки книги які платні. А так хочеться продовження почитати. Зараз буду щось робити
Її потрібен час щоб прийняти себе і зрозуміти що вона гарна. Доволі цікаво між ними відносини, але дійсно павза для серйозних відносин потрібна. Дякую
А здивували ці чоловіки. Отакої, так і приємно і дивно. Ну що ж виходить, потрібно дійсно змінюватися не тільки зовні а й з середини. Дякую
Наталка Сеник, Ви абсолютно праві: коли дівчина починає цінувати й любити себе, весь світ навколо реагує по-новому. Поліна тільки на початку цього шляху, але її внутрішнє перетворення здивує ще не одного чоловіка;) Дякую❤️
Боже, подих перехопило від цього розділу! Скільки пристрасті та внутрішньої боротьби! Особливо вражає контраст між її стриманою роллю аналітика та дикими імпульсами всередині.Артур суцільна небезпека та спокуса! У вузькому дверному отворі, де між ними лише 5 см... я затамувала подих разом із Поліною! 15 хвилин дороги й прощання біля під'їзду тримали в такій напрузі, що аж іскри летіли! А його проникливе «Відпусти себе» це справжній вибух, від якого земля вислизає з-під ніг! Вона втікає в квартиру, але думки й тіло все одно палають. Момент у ванні такий ніжний і потужний, коли дівчина усвідомлює свою привабливість. Неймовірно радію, що Поліна скинула тягар комплексів і подивилася на свою точену фігуру зовсім іншими очима. І слідом дзвінок Ігоря з купою компліментів справжній буревій уваги за вечір! Хоча розумом вона сприймає Ігоря як солодку мрію, відчувається, що справжній вогонь розгорається саме тут, на суші! Поліна розквітає, і спостерігати за цим одне задоволення. Дякую за божевільні емоції, чекаю продовження!
Татьяна Назаренко, Солодкі компліменти Ігоря в слухавці — це лише приємна мрія, а от справжня, реальна стихія розгорається саме поруч із Артуром... Поліна дійсно розквітає, і це тільки початок! Дякую, за ваш коментар ❤️❤️
вітаю, цікава історія, як виходять розділи?
А тут вже цікавіше. Невже він хоче щоб вона поїхала з ним? Ох і інтрига. Думаю з Ігорем все завершино.( Дякую.
Пацюк Червоній, Ну а як ви гадаєте? В нього в уяві картинка яку Поля намалювала а тут зовсім інше та щей братик може домалювати пару кіл в нагрузку. Ну це тільки моя думка та фантазія. Побачемо що автор напише.
Вітаю з передплатою!
На початку серце розривалося від болю за Поліну. Оця її розпачлива реакція, сльози, крижаний протяг у душі, поки поруч стоїть той кошик із манго й ананасами... Як же тонко ви передали її стан!Розмова з Лєнкою це окрема насолода! Справжня найкраща подруга: влучна, як прокурор, що моментально розбиває Поліниного внутрішнього критика. Як же влучно вона сказала про ці десять кілограмів і безглузді «перевірки»!А далі... яке ж було здивування від повідомлення Артура! Їхнє побачення (бо назвати це просто «робочим чаєм» язик не повертається) це щось із чимось! Як красиво ви показуєте, як спадають маски. Суворий «Цар» виявився чуттєвим чоловіком, якому потрібен струс. А його оксамитовий напівшепіт... Ух, яка хімія між ними! Напруга зашкалює! Щиро вітаю з відкриттям передплати! Бажаю безмежного натхнення, слухняної Музи та тисяч захоплених читачів! Я просто закохана у ваш стиль, кожна книга читається на одному подиху. Придбала передплату не роздумуючи! Ваша творчість це любов з першого рядка. Дякую за ці емоції та з нетерпінням чекаю на продовження!
О Боже ...та той Ігор моряк - в нього все палає там від передчуття зустрічі ,про що ти думаєш..
Світт Лана, Це точно!
Оце так виверти долі. Тепер і соромно писати Ігорю. Ну що, доля вимагає від Поліни дій як я розумію. Що ж вона буде робити тепер зі своїм життям? Дякую
Наталка Сеник, Іноді долі треба добряче струснути нас, щоб ми нарешті почали жити власне життя! Поліні зараз важко, але цей струс відкриє в ній таку силу, про яку вона й не здогадувалася (і про яку дехто з босів точно дізнається). Дякую❤️
Сміялася в голос з розмови про "душного" Артема, який рахував вартість салату й читав лекції про сочевицю. Лєнка ідеальна подруга!
Але як же швидко настрій змінюється в понеділок... Ну який же Артур Володимирович суворий! Одягнув маску крижаного боса, наче й не було тієї теплої вечері та гарячої долоні на її пальцях. А новина про його від'їзд на пів року справжній удар під дих!
Фінал розділу просто розрив серця! Бідна Поліна... Цей Ігор вирішив влаштувати їй перевірку через Вадима, бо фото в повний зріст не дочекався! Та яка різниця, яка в неї вага?! Сцена біля під'їзду, де вона розуміє, що її обман викрито, описана до сирців.
Поліна неймовірна дівчина! Вона настільки чуйна, добра й справжня, що її неможливо не полюбити. Серце крається від того, як вона хвилюється через постать, хоча її краса у душа та світлі. Дякую за вашу працю й таких живих героїв! З нетерпінням чекаю на продовження!
Татьяна Назаренко, Сцена біля під'їзду — це справді ніж у серце. Поліна стільки всього пройшла, а ця безглузда перевірка просто знецінює її як особистість. Ви абсолютно праві: її краса — у душі, і її неможливо не полюбити! Щиро дякую за такі проникливі слова й підтримку героїні ❤️
Цей день-катастрофа ніяк не закінчиться. Бос їде надовго у відрядження. А Ігор передав подарунок через свого родича. Що ж робити...
Людмила Азорская, Один їде й залишає пустку, інший щось собі перевіряє в найменш підходящий момент... Поліні зараз справді хочеться випити заспокійливого й просто видихнути. Але саме такі катастрофічні дні й стають точками неповернення
Якось сумно що Артур їде ((( хочеться Полю обійняти)))
Milla Trus, Обнімашки Поліні зараз справді б не завадили, але Артур ще нікуди не поїхав! До його від'їзду є трохи часу, і цей час обіцяє бути дуже насиченим... Попереду на них чекає дещо, що змінить геть усе;)
Комусь не повезе з таким чоловіком як Артем. І шкода що Артур їде.
Наталія Ковтонюк, Артур тільки збирається їхати. Це ще не кінець
Їде? Як же так…. От в Поліни вдача - один моряк хтозна де, другий чоловік теж залишає….
Нія Росі, Доля ніби спеціально випробовує її на самостійність. Але від'їзд — це не завжди кінець, іноді це просто спосіб щось зрозуміти)
Коментар видалено
Артур врятував вечір Поліни! Той Артем - взагалі ні про що...
Людмила Азорская, Це досвід. Пам’ятаєте про жаб?))
Ось це вже побачення
Світт Лана, І це тільки перше, що ж буде далі))
Як несподівано, але дуже приємно, що Артур так відповів цьому хаму. Невдале було побачення, але сам вечер врятував саме він. Дякую. Доволі приємно і затишно продовжився вечір.
Наталка Сеник, Захистити Поліну й перетворити жахливий вечір на затишну казку — це дуже в стилі Артура. Попереду на них чекає ще не один такий вечір, і кожен із них відкриватиме їх одне одному по-новому) Дякую❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати