41 445
Анотація до книги "Солодка ілюзія"
Я створила ідеальну ілюзію. У мережі я — струнка богиня, у яку закохався красень-моряк. Він чекає на зустріч за пів року, навіть не підозрюючи, що в реальності в мені майже сотня кілограмів, а за кожним фото — глухий страх розчарувати. Щоб не втратити можливе кохання, я починаю жорсткий шлях до себе: спорт, дієти та повний вихід із зони комфорту. Та поки вбиваюся в залі заради чоловіка з екрана, мій бос — холодний, небезпечний перфекціоніст — починає власну гру. Він вправно витягує мене з тіні, і його пильні погляди змушують мене забувати, заради кого все це затівалося.
службовий романдуже відвертокохання у мережі
“Книга, яка захопила мене з перших сторінок. Дівчина худне заради чоловіка, щоб йому сподобатись. Але чим закінчиться ця історія, якщо є ще один претендент на її серце? Дуже захопливо!”
Зміст книги: 50 глав
197 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБоже мій, неймовірна, пронизлива до мурах історія! Читала епілог із шаленим стукотом у серці та сльозами. Шлях Поліни від заляканої дівчини в балахонах до розкішної жінки справжній вибух для душі!Момент біля зачинених дверей кабінету, вдихання аромату його кави та шкіри суцільний розпач і прощання з минулим. А поява Артура? !Його крижана маска керівника, хрипота в голосі та погляд сірих очей окремий витвір мистецтва! Те, як він мудро дав їй право на власний вибір, викликає шалений захват.Окремий кайф спостерігати за ними місяць потому. Приватний танець Поліни, розкішна фігура й дикий, палкий зв'язок: від їхньої хімії плавиться повітря!Ну а епілог чистий кайф. Спокій і відстороненість у погляді на токсичну матір доводять, що свобода дорожча за все. Підтримка Лєнки, гордість тата та безмежна, тепла любов Артура розвіюють будь-які тривоги.Книга подарувала неймовірну бурю емоцій і залишила світлий слід. Дякую вам за цю життєву та щиру історію і вашу працю!
Татьяна Назаренко, Боже, дякую вам від усього серця за такий розкішний, пронизливий відгук❤️ Читала ваші слова і сама покривалася мурашками. Дякую, що пройшли цей шлях від балахонів до повної свободи разом із Поліною❤️ Обіймаю вас міцно і до зустрічі в нових історіях!
Дякую за таку неймовірну історію
Таня Гасюк, Дякую за ваш відгук ❤️
Вітаю із завершенням. Як важко їх відпускати, але радію, що вони щасливі і кохані. Скільки було в них це просто треш. Інколи чесно кажучи бояла відкривати оновлення бо там було..... Ну і змусили серце завмирати і битися в шаленому ритмі. Дякую. Ця історія це мабуть моя любов. ДЯКУЮ ♡♡♡
Наталка Сеник, Мені й самій до сліз важко їх відпускати, але вони точно заслужили на своє щастя. Уявляю як часто ваші серця завмирали від оновлень, але тим солодшим став цей фінал) Знати, що ця історія стала вашою любов'ю — найкраща нагорода для мене. Обіймаю вас ❤️
щиро дякую вам за твір,він дуже сильний,чуттєвий,проникає до самого серця,дякую за вашу роботу,і за ваші щирі відгуки,на мої чому,поважаю вас,і бажаю натхнення ,ще,не на один твір,а я буду читати і переживати,так само як за Полю і Артура.
Наталя Віятик, Дякую за такі пронизливі слова❤️ Ваші «чому» та активні роздуми в коментарях були для мене подарунком і викликом одночасно) Дуже вдячна за вашу довіру, повагу та емоції. Буду щаслива й надалі дарувати вам нові історії, які торкатимуться самого серця❤️
Дякую за чуттєву та неймовірну історію!
Марина, Дякую, що пройшли цю історію разом зі мною❤️
Фінал цієї книги просто неймовірний!!!! Поля нарешті знайшла себе справжню під брилами всіх комплексів якими її закидали її минуле коло спілкування!!! Артур вчинив як справжній чоловік давши їй самій прийняти рішення!!!! Це просто дахозносно та приголомшливо)))) Дякую за таку емоційну книгу буду чекати від вас нових звершень)))) Бажаю вам натхнення та вдячних читачів!!!
Ирина Онощенко, Дякую за ваш коментар і чудові побажання❤️ Мені неймовірно приємно, що цей фінал відгукнувся вам на всі 100%! Поліна заслужила на свій хепі-енд, а я вже наповнююся натхненням для нових проєктів ;) З радістю чекатиму на вас у своїх наступних книгах — попереду ще багато вогню та глибоких почуттів!
Дякую за історію, вона дуже надихаюча❤️
Дар’я Биховець, Неймовірно приємно, що ця історія змогла подарувати вам світлі емоції та віру в краще❤️
Чудова історія. Артур просто неймовірний чоловік. Хоч Поліна почала свою трансформацію заради Ігоря, але саме він дав Поліні опору і надійне плече. Саме з ним Поліна ставала впевненішою і сильнішою.
Vaskovets, Щиро дякую за ваш відгук❤️ Ви ідеально вловили суть. Ігор став просто зручним тригером для старту, але справжнє розкриття Поліни сталося тільки в правильних, надійних руках. Артур не просто спостерігав за її змінами, він став тим ґрунтом, на якому вона змогла вирости у впевнену й сильну жінку.
❤️?
Таки ви праві не пручався а навпаки пригорнувся. То виходить і у нього був страх втратити свою половинку, ну як то кажуть у всіх нас є страхи навіть у таких як Артур. Але як приємно, що вони разом тепер. Я балдю від них. Дякую.
Мурашки по шкірі від першого до останнього рядка... Цей розділ яскравий доказ того, що справжня трансформація відбувається всередині. Поліна пройшла колосальний шлях від ненависті до себе до прийняття й кришталевої чесності насамперед із собою. Розмова в ресторані змусила і посміхнутися від розгубленості Ігоря, і відчути гіркоту від того, що він бачить лише зовнішню обгортку, а не зранену душу.Це не просто історія про схуднення чи зміну зовнішності — це колосальна робота над духом, перемога над комплексами та внутрішнє відродження. Вона змогла витягнути себе з мушлі, але разом із тим чітко побачила різницю між тим, кому потрібна справжня вона з усіма шрамами, і тим, хто закоханий у власну ідею "розпочатого проєкту". І як же боляче усвідомлювати, що для нього це лише гарна картинка успіху, тоді як справжню її боротьбу він так і не помітив. Гештальт закрито, ілюзії розбиті вщент, але останній абзац розриває серце на шматки через це тривожне мовчання у відповідь.Дякую від щирого серця за вашу працю й такий крутий розділ! З трепетом чекаю на наступну проду.
Татьяна Назаренко, Ця розмова в ресторані була просто необхідна, щоб остаточно скинути рожеві окуляри. Поліна виросла, і фальшиві ілюзії їй більше не потрібні. Гештальт закрито назавжди. А щодо мовчання Артура — не хвилюйтеся, він просто бере паузу перед своїм вирішальним кроком. Дякую❤️
о,це мені вже більше подобається,дякую, чекаю з нетерпінням продовження.
Наталя Віятик, Я й сама неймовірно тішуся, що наша дівчинка нарешті скинула всі маски й взяла ініціативу у свої руки. Тепер почнеться найцікавіший етап, де Артуру доведеться тримати оборону (або з величезною радістю здатися)
От тепер і розібралася і розставила всі крапки. Ну, що тепер потрібно знайти впертюха і таки прижати його до грудей і не дати йому можливості втикти, як то кажуть приарканити його;)) Дякую.
Наталка Сеник, О так, тепер ролі кардинально міняються. Поліна нарешті вільна від минулого, і її наступна ціль — повернути свого чоловіка. Подивимося, чи буде наш Артур Володимирович сильно пручатися, коли вона візьметься його притискати до грудей ;) Здається, він саме цього тільки й чекає)) Дякую❤️
а раптом буде інший фінал.Уявіть:оповідь ведеться від Поліни та Артура,але одружується Поліна з Ігорем!
Катя Кірініна, Тоді доведеться підкоритися. Що ж,я ще можу дозволити собі повернути сюжет книги в інший бік
Все починається з такого болючого контрасту: з одного боку ніжний, відкритий і турботливий Ігор, який дарує відчуття безпеки, а з іншого невідпущений біль за Артуром і випалена душа Поліни. А поява мами... Боже, це ж чистий емоційний терор! Читати про ці маніпуляції, знецінення і старі травми боляче до сліз. Але те, як Поліна зрештою вибухнула, як стукнула по столу і сказала своє залізне «ГОДІ!» — це просто тріумф! Усвідомлення того, що мати не всесильне божество, а просто глибоко закомплексована жінка, повністю змінило розклад сил.Цей момент прозріння діє як ковток свіжого повітря, змиваючи роки чужого тиску, а зачинені перед носом маніпуляторки двері стають найсолодшим символом довгоочікуваної свободи. Поліна виросла з маленької заляканої дівчинки, яка шукала прихильності, у самодостатню, зрілу жінку, яка більше не потребує чужого схвалення, щоб почуватися важливою. Вона нарешті зняла з себе тягар чужих очікувань і вперше задихалася на повні груди у власному житті. Дякую за цю неймовірну емоційну бурю й титанічну працю,з нетерпінням чекаю на продовження!
Татьяна Назаренко, Цей момент був надзвичайно важливим. Поліні потрібно було пройти через цей фінальний біль і подивитися страху в очі, щоб нарешті зрозуміти: її життя належить тільки їй. Вона знесла стіну, яка роками не давала їй дихати, і ця свобода — її найбільша перемога. Попереду на неї чекає найважливіший крок назустріч справжньому щастю) Дякую ❤️
Вітаю,чому вона мене бісить?даю відповідь,мучиться сама і мучить Артура,а ще дає надію,Ігорю,чому ,чому....поясніть тепер ви мені,чому?
Наталя Віятик, Цей хаос — нормальна реакція на те, як руйнується її звичний світ. Її розум кричить: «Сховайся за безпечного, зрозумілого Ігоря!», а серце й тіло вже давно волають, що їй потрібен тільки Артур. Цей внутрішній злам завжди болючий для всіх учасників, але розв'язка вже дуже близько
Нарешті поставила її на місце. Радію за Полю, що вона наважилася сказати це все і обрізати цей токсичний звязок. Дякую
Наталка Сеник, О так, це сталося! Поліна нарешті скинула ці кайдани й розправила крила. Тепер, коли цей токсичний баласт залишився в минулому, у неї з'явилося місце для справжніх, здорових почуттів. Подивимося, як ця нова внутрішня свобода вплине на її рішучість навести лад у відносинах) Дякую ❤️
Ого , нарешті Поля скинула тягар минулого з плечей !!!!! Яка вона все таки сильна та вольова стає. Тримаю за неї кулачки щоб вона нарешті розібралася в з тим хто з чоловіків їй насправді потрібен. Ну думаю тут і так ясно що Артур, але чи вдасться з ним поговорити? Дякую за проди, чекаю на продовження з нетерпінням.
Ирина Онощенко, Вона справді зробила неймовірний крок, наважившись нарешті скинути цей багаторічний тягар минулого. Спостерігати за тим, як Поля знаходить свою внутрішню силу — суцільне задоволення. А от чи вийде тепер так просто поговорити з нашим стратегом... Це буде той ще квест. Дякую❤️
❤️
Роздуми Поліни на початку розривають серце — це відчуття випаленої порожнечі всередині описано настільки чуттєво й влучно! Але як же радісно спостерігати за її зростанням: вона більше не заїдає біль, а проживає його свідомо й на тверезу голову — це її перемога. Розмова з Лєною окремий шедевр! Вона стала тим холодним душем, який підсвітив найголовніше: Ігор лише минула ілюзія, а Артур її теперішнє, її ріст, глибина та справжні пристрасні почуття.Фінал змусив серце стиснутися... Паніка біля зачинених дверей Артура й мовчанка в слухавці просто розривають! Та хоча Поліна й погодилася піти з Ігорем у кіно, ця зустріч остаточно розставить усе по місцях. Вона переконається: Ігор, може, і класний хлопець, але її серце давно належить іншому. Та й хіба Артур зможе так просто поїхати? Навряд чи! Було чудово видно, як божевільно його тягне до неї, а такі почуття так просто не загасити.Дякую за вашу працю! Історія тримає в такій напрузі, що неможливо відірватися. З нетерпінням чекаю на продовження!
Татьяна Назаренко, Поліна нарешті подорослішала й не ховається від свого болю, і це її величезна перемога. Лєна ідеально зіграла роль холодного душу. А похід у кіно... Що ж, іноді треба подивитися минулому прямо в очі, щоб остаточно з ним розпрощатися. А може, і ні) На цю ситуацію можна подивитися з різних боків: може, ці останні півроку готували нашу героїню саме до цієї зустрічі з Ігорем?) Дякую, що так переживаєте ❤️
Дуже вражає цей контраст між ілюзією та реальністю. З Ігорем усе було так ідеально, правильне перше побачення, дбайливі слова, мрії про майбутнє... Поліна нарешті відчула довгоочікуваний жіночий тріумф і відпустила дитячі комплекси. Але водночас стало зрозуміло: казка з мережі залишається лише красивою картинкою, а справжнє життя з його гострими, суперечливими емоціями воно з Артуром. Фінальна сцена біля під'їзду це суцільний надрив. Побачити Артура таким зламаним, розчарованим і водночас вибуховим від ревнощів було неймовірно боляче. Його спокійний, але нищівний тон про від'їзд на Південь і те, як Поліна намагалася його зупинити... Поліна опинилася в пастці власних сумнівів. Стояти в порожньому дворі з квітами від одного чоловіка і відчувати, як усередині руйнується світ через іншого це просто розриває серце й залишає без слів!Дякую за вашу працю та за ці відчуття! Настільки сильно й пронизливо написано.Живу від розділу до розділу, з нетерпінням чекаю на нову частину!
Катя Кірініна, а Артур і завойовувати нікого не буде,дівчата,коли дізнаються,що він віднедавна вільний,вишикуються в чергу,Артуру залишиться тільки обрати найкращу
А тут Ленка має рацію. Треба дійсно як і сказав Артур розібратися що саме її потрібно. Цікаво де сам він пропав? Дякую. Емоції Ухх
Наталка Сеник, Він просто дав їй час та простір) Хай думає та розбирається. Дякую❤️
Вітаю, мене Поліна, бісить,цікаво,чи багато, ще розділів до завершення?
Наталя Віятик, Вітаю! Нам залишилось небагато, думаю наступного тижня фінал. Чому вона вас бісить? Поділіться. Мені дуже цікаво)
Блін, як вона мене бісить!
Дар’я Биховець, І таке буває)
У мене просто немає слів, тільки вирують емоції! Спочатку я просто танула від щастя й тепла це було настільки щире, зріле й пристрасне зізнання Артура, яке спалило всі минулі страхи Поліни! Він поводився як справжній чоловік, готовий захистити її від усього світу та її власних тарганів. Як же красиво й чуттєво, коли Артур бере її обличчя в долоні, знімає всі внутрішні бар'єри й просто повертає віру в себе! І як же боляче було дивитися, як ця казка розбивається об дзвінок із минулого! Поліна настільки розчинилася в Артурі, що повністю викреслила факт приїзду Ігоря, і цей виклик став для неї справжнім шоком. Серце завмирає від того, як вона стоїть біля панорамного вікна й бачить хлопця з трояндами, поки між нею та Артуром росте стіна недомовленості... Це просто натягнута до межі струна! Дякую за ці шалені емоції, чекаю продовження з величезним нетерпінням!
Татьяна Назаренко, Ігор дійсно вміє обрати «найкращий» момент для повернення. Тільки-но Поліна дозволила собі повірити в цю казку, як минуле буквально постукало у двері з трояндами. Але Артур не з тих, хто триматиме силоміць. Він зробить дуже несподіваний крок — просто дасть їй ту саму свободу вибору, якої вона нібито так сильно хоче. Тільки от чи зможе вона нею скористатися? Дякую за ваші неймовірні емоції ❤️
Ці проди просто щось !!! Від ейфорії до скреготу зубів!! Бо і Артур не дає Полі ніяких сподівань, і сама Поля заплуталась настільки що вже не зрозуміло що робити(((Дякую за такі емоційні гойдалки та чекаю на продовження з великим нетерпінням!!!
Ирина Онощенко, Гойдалки вийшли справді шаленими. Артур поки тримає всі карти закритою сорочкою догори, а Поліна просто захлинається від невизначеності. Але найцікавіше попереду, коли комусь доведеться нарешті зізнатися у своїх справжніх намірах. Дякую, за такий емоційний відгук ❤️
Спочатку ти летиш на крилах щастя разом із Поліною. Ця неймовірна підтримка Лєни в примірювальній, перевтілення в розкішну жінку у смарагдовій шовковій сукні, нова зачіска все це просто окрилює! Вразило її внутрішнє усвідомлення: дзвінок Ігоря більше не викликає жодного тріпотіння, бо всі думки й уся її тахікардія належать тільки Артуру. А їхня зустріч біля під'їзду, погляди, повільний танець під кришталевими люстрами й тихе, очікуване «То залишися...» від цієї хімії й електрики просто перехоплювало подих! Але як же жорстоко й віроломно ця казка руйнується... Брудні, отруйні плітки у дамській кімнаті б'ють на випередження точно по найглибших комплексах і страхах бути лише «тимчасовим розвагою». Це так несправедливо й липко! А фінальна сцена взагалі розриває серце: бездоганна, статусна поруч із Артуром, яка з інтимною грацією поправляє йому метелика, і його розслаблена посмішка у відповідь... Усередині Полі щось із тріском руйнується, а разом із нею дикі ревнощі та біль відчуваєш і ти сам. Дякую за вашу неймовірну працю. З нетерпінням чекаю на продовження
Татьяна Назаренко, Дякую вам від усього серця за такі глибокі емоції!❤️ Так, це дуже різкий злам: від абсолютної ейфорії до найглибшої невпевненості Чужа отрута вдарила по найслабкіших місцях, а побачена сцена стала просто контрольним пострілом. Але попереду найголовніше — як на цю втечу відреагує Артур.
Оце на тобі. Поля розбита і ця змія в цьому винна. Ну що ж повертається до минулого самокопання чи то згризання. Стрес на рівному місці. Дякую. Невже це кінець між ними? Ну думаю Поля буде тримати дистанцію тепер. Дякую. Я в передчутті.
Наталка Сеник, Може, не все так страшно, як ми думаємо?) Тримати дистанцію у Полі не вийде, не зараз точно. Дякую❤️
Ех, емоційно важка остання глава...
Катя Кірініна, Капець(((
Ах, розбили серце цим розділом. Тільки-тільки наша Поліна почала приймати себе, і тут таке почути.
Vaskovets, І таке буває( Але їй потрібно трошки вже навчитися давати відсіч хоча б своїм комплексам.
вітаю,це тільки ,я ,плачу,шкода.....
Частина від імені Артура захопила його пристрастю й рішучістю. А сцена в супермаркеті з матір'ю Поліни суцільний вибух обурення! Токсична, холодна мати привселюдно намагалася принизити доньку, але як же круто Артур став на захист Поліни й вирішив вибити з її голови ці дитячі комплекси! Поліна неймовірно ранима, але розв'язка в котеджі… Сцена у ванні щось надзвичайно чуттєве й зцілююче! Артур показав себе не лише палким, а й глибоким, турботливим чоловіком, який допомагає їй відчути свою цінність. А далі суцільна естетика й хімія! Сніданок у ліжко з трояндою, затишний дощ і надзвичайно красива, відверта близькість. Поліна поруч із ним розквітає й відкривається по-новому. Запрошення на закритий прийом це величезний крок! Серце стискається лише від її сну про Ігоря та усвідомлення, що місяць угоди спливає. Та вони ж уже закохані по вуха! Величезне дякую за цю неймовірну історію! З нетерпінням чекаю, що ж буде далі!
Татьяна Назаренко, Для мене було надважливо показати Артура не лише як владного чоловіка, а як того, хто здатний зцілювати багаторічні рани своєю турботою. Він буквально закрив її собою від минулого. Але ви маєте рацію: таймер невблаганно тікає, і підсвідомість ще гратиме з нею злі жарти. Подивимося, чи витримає їхній новий зв'язок це випробування. Дякую❤️
Я вражена, як чудово діє на Полю увага боса та Ігоря! Розквітає дівчина!!!
Людмила Азорская, Це точно)
Аг ага місяць і вони розбіжуться, якраз місяць, щоб завоювати з потрохами її. Ой Артур знайшов як побороти всі страхи і проводить терапію по максимум, що б вона собі не вигадувала. Дякую.
Наталка Сеник, Так, Артур дуже рішуче налаштований;) Але ви ж не забули про Ігоря? Його рейс добігає кінця. Дякую❤️
Поля все більше розквітає, приємно за цим спостерігати)
Ксенія Терещенко, Так, службовий роман їй однозначно на користь)
дякую,потішити,двома розділами,це насолода читати,кожен розділ ,це мистецтво,дякую.
Наталя Віятик, Дякую ❤️
Ото сволота а не мати. Тепер Артур зрозумів з відки коріння це йде невпевненості і максимального булінгу. Таких мамаш на мило. Думаю Артур підніме настрій Полі. Дякую
Наталка Сеник, Тепер пазл у голові Артура склався остаточно, і він на власні очі побачив, з яким пеклом їй доводилося жити. Він точно не залишить її сам на сам із цим болем і знайде ідеальний спосіб повернути їй усмішку. Дякую❤️
Ну мамаша, ну монстр!!! А що саме цікаве що є такі насправді, це кошмар. Дивно але Поля живе все життя з таким монстром і не зламалася , але вже була на межі ,якби не цей Ігор . Дай Боже щоб все у них вийшло з Артуром!!! Дякую за таку емоційну проду, чекаю на продовження з великим нетерпінням.
Ирина Онощенко, Мені дуже хотілося передати цей токсичний типаж максимально правдиво та життєво. Поліна виявилася неймовірно сильною дівчинкою. Ігор свого часу справді допоміг їй не зірватися у прірву, але тепер на її боці Артур, який стане для неї непробивною бронею. Дякую від щирого серця за ваші хвилювання та такий глибокий відгук❤️
Яка ж тонка та жива ситуація: Поліна намагається грати за правилами, ходить на ці "тренувальні" побачення, аби навчитися фліртувати перед довгоочікуваною зустріччю з Ігорем
І Костя виявився справді ідеальним галантним, уважним, із яким усе так зрозуміло й затишно. Здавалося б, ось вона безпечна гавань! Але як же вся ця розсудливість і "плани" розлітаються на друзки, коли з'являється Артур! Проти цієї божевільної, магнетичної тяги до нього вона просто беззахисна... Оце його коротке "Звідки тебе забрати?" і всі бар'єри рушаться на очах! А сюрприз на даху під нічним покровом міста, із м'яким світлом гірлянд, шампанським та полуницею це просто вищий пілотаж романтики від нашого владного Царя! Таке відчуття, що він точно знає, де її найвразливіші точки. І цей фінал... Гарячий подих біля шиї, дотики, від яких тілом біжить струм, і жадібний, глибокий поцілунок, що змушує забути про все на світі.. Це не просто розділи, це справжня магія почуттів! Дякую за такі сильні та яскраві емоції, чекаю продовження з величезним нетерпінням!
Пацюк Червоній, У чому переконати? В тому що їй подобається Артур?) Навряд
У мене просто бракує слів від захоплення! Який же потужний розділ! Від божевільних поцілунків і пристрасті на початку й до останньої репліки мурашки бігали табунами! Химія між ними просто зашкалює, кожна деталь прописана неймовірно чуттєво! А розмова після це справжній вибух! Артур у ревнощах настільки магнетичний і небезпечний! Його «Згоден. Але цей місяць ти належиш тільки мені. Без винятків» це просто фінальний акордовий удар! Вони думають, що це лише угода на 30 днів, але навряд чи він її відпустить, коли цей термін вичерпається! Він уже показав, хто тут задає правила, і своє він вже нікому не віддасть! Величезне дякую за такі яскраві, насичені емоції! Дякую за вашу титанічну працю та цей шедевр. З нетерпінням виглядаю продовження!
Татьяна Назаренко, Угода підписана, але правила в ній пише тільки один чоловік. Подивимось, як Поліна буде з цього місяця виходити;) Дякую❤️
Та все пропало. Цей стратег явно вигадає, стратегію яка не дасть Поліні не місяця не вічності без нього. Здається цей місяць дали для активного захоплиння не тільки тіла, а і всього того що він ще не захопив і Поля тримає поки в своїх рученятах. Но думаю це не на довго. Дякую.
Наталка Сеник, Тіло він уже підкорив, тож тепер у хід підуть найтонші психологічні штуки, щоб забрати й душу)) Поліні залишається тільки здогадуватися, якими способами він змусить її капітулювати остаточно. Дякую❤️
Добре, що вона все розповіла. І дала цим Артуру зрозуміти, що в нього є місяць аби повністю розбити її броню.
Vaskovets, Вона буквально сама вручила йому таймер у руки. Тепер Артур діятиме ще азартніше й наполегливіше
Мене тішить те що Артур не буде здавати назад))) Це круто))) Тепер тільки Полі треба розібратися у собі і всьому що з нею робиться))) Дякую за проду, чекаю на продовження з нетерпінням.
Ирина Онощенко, Здавати назад — це взагалі не з його лексикону. Він увімкнув повну потужність, тож Поліні залишається тільки знайти лад у власних почуттях. Безмежно рада, що ви так кайфуєте від історії. Дякую❤️
Я ж кажу змій спокусник. Так приємно що не відразу в ліжко а і романтика є та і поговорити, дізнатися ближче один одного треба. Він геть мозок перетворює в рожевий зифірчик. Дякую
Наталка Сеник, Проти такої стратегії шансів просто немає) Спокусник ще той: і мізки затуманить, і романтикою оточить, і розмови правильні знайде. Але до ліжка там всеодно недалеко)) Дякую❤️
Господи Артур як танкер чи криголом. Шурує на пролом. Йому погфігу з ким вона тільки б була поруч. Ото впертюх. Балдію я
Наталка Сеник, О так, цей чоловік відступати точно не вміє. Йому дійсно байдуже на всі обставини та її спроби побудувати кордони — головне, щоб вона була поруч. І цей упертий напір далі буде тільки зростати) Дякую ❤️
Читати думки Артура це окремий вид естетичного задоволення. Скільки в ньому цієї владної, темно-гарячої енергії! Від того, як він розривається між злістю через букет і диким захопленням її стійкістю, просто подих перехоплює! Його «кульбабка» росте й вчиться захищатися, і це збиває його з ніг.Як же він тримав обличчя в кабінеті, граючи в «холодного боса», і як його розривало в порожньому коридорі! Оця його фінальна феміністично-власницька фраза в голові «до жодного чоловіка не підпущу» це ж просто прояв справжнього кохання і ревнощів, які він сам ще до кінця не усвідомив! Дякую за неймовірну порцію адреналіну! З нетерпінням чекаю, що ж він вигадає, щоб переграти її «стратегію»! Дякую за кожне слово! Ваша історія просто затягує й не відпускає.Чекаю з величезним нетерпінням.
Татьяна Назаренко, Він поки сам не усвідомлює глибину своїх почуттів, але віддавати її комусь іншому точно не збирається. Подивимося, який хід у відповідь вигадає наш стратег ;) Дякую❤️ Дуже рада, що розділ подарував такі емоції!
Ой йо майо. Та тут вже війна їде. Хто кого, але приємно, що його штормить не на жарт від цієї кульбабки. Я в захваті. Ммммм
Наталка Сеник, Артур Володимирович явно не очікував такого розгону від Поліни, тож тепер закипає по повній) Дякую ❤️
Ох, Артур. Вже втратив контроль бідолашний. Поліна -це не чергова краля у ліжку, а справжня загадка. Ніхто не знає, що очікувати від неї в подальшому.
Vaskovets, Вона для нього — справжній головоломний квест, де кожен наступний крок неможливо передбачити)
Неймовірний розділ! Читала й просто фізично відчувала весь цей тягар на плечах Поліни. Спочатку цей важкий бетонний камінь розчарування після розмови з подругою коли розумом усе розумієш, але душа противиться й хоче летіти до нього. Ці метання, тиняння квартирою, спроби переконати себе, що все це фальшиво, хоча всередині все горить... Дуже життєво і до мурах прописано!А потім ці гойдалки: дзвінок Ігоря, його теплий голос, який викликає такий липкий бій провини, і новина про те, що він повертається на місяць раніше. Ти дивишся на це її очима й розумієш усю безвихідь: вона в пастці власних обіцянок, чужих очікувань і цього божевільного нестерпного тяжіння до Артура. Лєнка зі своїм «ідеальним фінансовим консультантом» це взагалі окремий біль, я сміялася і співчувала водночас! Ну а поява Артура в понеділок ранку у фіналі... Цей його погляд, ця ревнощі, які він навіть не намагається приховати, хоча напускає на себе крижану маску. Дякую за розділ! Кожне слово прямо в серце, пробрало до мурашок. З величезним нетерпінням і трепетом чекаю на продовження!
Татьяна Назаренко, Пастка зачинилася з усіх боків, але саме в таких моментах і народжуються найсильніші рішення! Понеділок починається з дуже високих ставок, і Артур точно не з тих, хто спокійно дивитиметься на цю «ідилію». Дякую від щирого серця, що проживаєте цей важкий шторм разом із Поліною❤️
Йой, а тут ревнощі, чи це мені здалося? Блін а ще й побачиння. А й хтось закипить як чайник. Йой я в передчутті вибуху. Дякую
Наталка Сеник, Ревнощі там закипають найсправжнісінькі, і температура вже доходить до точки кипіння. Дякую❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати