Соколівка моя історія

Нікнейм автор

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 12

Анотація до книги "Соколівка моя історія"

Я з мальовничого села Соколівка....

У Вінницькій області, Тульчинського району...

Сьогодні, наше село, як і більшість українських сіл переживають дуже складні часи...

Колись процвітаюче і розвинене село, стало занедбаним, занехаяним і не потрібним навіть мешканцям цього села...

Було селом Чоботарської волості Ольгопольського повіту Подільської губернії Російської імперії.

Я не знаю точних даних і не спираюся навіть на них я знаю свідчення людей, які проживали в цьому селі, а саме своїх прадідів...

Зміст книги: 5 глав

Останнє оновлення: 04 квіт.

розділ 1 Легенда

25 берез.

Смішинки

01 квіт.

Розділ 2

26 берез.

Розділ 3

26 берез.

Розділ 4 фото

04 квіт.

12 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Night Rain

15.12.2025, 17:47:57

В'їздна брама дуже гарна, особливо з підсвічуванням!❤️❤️

Нікнейм

15.12.2025, 19:05:39

Night Rain, ❤️❤️❤️

Night Rain

15.12.2025, 17:46:13

Як у вас тихо і затишно❤️❤️❤️

Нікнейм

15.12.2025, 19:05:26

Night Rain, Дуже ❤️❤️❤️

Night Rain

15.12.2025, 17:45:36

Так, я з вами згодна - теж прочитавши історії діда Панаса подумала, чому це вони повірили в такі відверті побрехеньки? А потім думаю, що це ми такі розумні зараз з ґаджетами в руках, готові в будь-яку хвилину отримати відповідь на будь-яке питання! А в ті часи люди йшли за знаннями до бібліотек і то не завжди знаходились потрібні книги, щоб задовольнити цікавість читачів!

Нікнейм

15.12.2025, 19:05:17

Night Rain, Так, а щей люди були заклопотані домашніми справами, їм було не до того, щоб ходити і дізнатися чи правду каже дід чи бреше))))

Світлана Фоя

28.11.2025, 05:13:26

Вау! Це дуже цікаво. І дуже гірко, що з селами така ситуація. У нас, де села близько до києва (+-50 км) села нормально живуть. Бо є робота. Дуже багато селян їздять працювати в місто. Моє село Плесецьке від Києва 35 км. Населення офіційно 3849 людей, а не офіційно ще більше, бо після пандемії ковіду багато повернулося тих, хто ще років 20 тому переїхав жити в столицю, та ще молоді родини, які прагнуть бути ближче до природи. Останнім часом спостерігаю, як швидко з'являються модульні будинки, з просторими терасами і панорамними вікнами. Отак купують ділянку, зараівнюють бульдозером, привозять будинок, а потім ще й якесь складське приміщення, бесідку... все швидко, все в одному стилі. Цікаво так спостерігати) Пам'ятки архітектури (велика церква з дзвонами, монастирський комплекс, вітряк і ще багато чого) були знищені комуняцькою владою. Лштлтся лиш Змієві вали. Наше село славиться чорними відьмами)

Показати 4 відповіді

Світлана Фоя

28.11.2025, 10:26:24

Нікнейм, Так. До землі ставляться, мов її на один рік треба. Людям би спільний план та завзяття. Звісно, що й законодавство наше селян не підтримує(

Ларія Ковальська

13.08.2025, 19:14:27

Люблю такі добрі історії, хочеться читати ще...

Показати 2 відповіді

Ларія Ковальська

31.08.2025, 13:29:12

Нікнейм, Чекаю)

Кіт Анатолій

31.08.2025, 10:11:30

Щиро дякую за вашу історію (✿ ^‿⁠^)

Нікнейм

31.08.2025, 10:19:15

Кіт Анатолій, Прошу❤️

Олександр Зоря-Заря

23.04.2025, 21:14:33

Щиро дякую за вашу працю! Дуже цінна і важлива справа — зберігати пам'ять про рідне село. Хотілося б побачити більше живих діалогів зі старожилами, зокрема про діда Панаса — його історії точно варто переповісти. А ще — доповнювати унікальні фото не лише описом, а й спогадами про події, що з ними пов'язані. Наповнюйте книгу живими голосами — і вона житиме довго!

Показати 2 відповіді

Олександр Зоря-Заря

25.04.2025, 09:19:57

Нікнейм, Обов’язково варто! Саме перекази, живі історії й роблять таку книгу особливою. Вони передають дух часу й голоси людей. Складайте поступово — це саме те, що зробить вашу книгу незабутньою.