розділ 1 Легенда

Я з мальовничого села Соколівка....

   У Вінницькій області, Тульчинського району...

  Сьогодні, наше село, як і більшість українських сіл переживають дуже складні часи...

  Колись процвітаюче і розвинене село, стало занедбаним, занехаяним і не потрібним навіть мешканцям цього села...

  Було селом Чоботарської волості Ольгопольського повіту Подільської губернії Російської імперії.

  Я не знаю точних даних і не спираюся навіть на них я знаю свідчення людей, які проживали в цьому селі, а саме своїх прадідів дідів батьків 

  Протягом віків складена чимало легенд, переказів, історій про виникнення нашого села одна з них пов'язана з кам'яними хрестами, щодо недавна можна було бачити на північному боці недалеко від села.

  Було це за давніх-давен ще тоді коли турки грабували нашу землю село палили молодих та здорових у полон брали, дітей у криницях топили 

  Зазнало турецької навали і наше село хтозна як те поселення тоді називали?

   Горіли похилені хати, стогняли зв'язані ланцюгами люди, але не скорилися поганцям. Поспішали козаки запорізькі на допомогу.

  Вів їх хоробрий воїн Сокіл. Що з річки Дону прийшов на Україну, за сміливість його друзі прозвали Соколом. Там де зараз молоді тополі зустрілись визволителі козаки у страшнім герці з яничарами. Кажуть кров рікою текла на цьому полі, Сокіл врізався в натоп турків, не помітив хоробрий воїн, як ззаду до нього підкралися вороги, блиснула крива турецька шабля і покотилася буйна голова козацька в столочене жито, а вершник без голови з міцно затисную шаблею в правій руці помчав степом, звалився без силий кінь. Жорстоко помстилися за свого ватажка козаки. У двох місцях ховали Сокола там де голова впала високу могилу насипали, кам'яний хрест поставили, а там де тіло впало з коня, теж хреста поклали. Шапками землю носили, а гармати стріляли 

  І назвали тоді люди те село Соколівкою в честь Сокола хороброго.

           ( З легенди про село - А. П. М'ясківський)