Смута кохання

Цей вірш наповнений сумом і тугою за втраченим коханням. Ліричний герой описує почуття, які виникають у тиші вечора, коли думки про минулу любов повертаються. Перший куплет акцентує на поступовому згасанні кохання, яке було яскравим, як зірки, але зникло так само, як вони зникають на світанку.

Другий куплет зосереджується на спогадах про голос коханої людини, що тепер звучить як відгомін, переслідуючи серце. В ньому також йдеться про спільні моменти радості та пристрасті, які тепер стали лише частиною втрачених бажань.

У третьому куплеті герой з болем спостерігає, як кохання перетворюється на міф, щось нереальне і далеке. Попри всю глибину смутку, залишається незмінна відданість — обіцянка любити навіть через безкінечну печаль, в кожну мить життя.