Смута кохання

Смута кохання

В тиші вечора, в теплій імлі,

Я думаю про тебе, й час сповільнює дні.

Кохання, яскраве колись, тепер зникло вночі,

Як зірки, що згасають при ранковій зорі.

 

Твій голос, мов шепіт не вітрі легкому,

Тепер, переслідує серце в спогаді сумному.

Ми танцювали у мріях, у радості, в вогні,

Але тепер нас повʼязують втрачені бажання одні.

 

Одна сльоза, важкий зітх,

Я дивлюся, як кохання відходить у міф.

Та навіть у цьому безмежному смутку,

Я любитиму тебе крізь кожну мить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше