43 560
“Її оберіг”
Анотація до книги "Скажи, що любиш"
– Так, значить, не кинеш мене старого?
– Нізащо не кину. Хіба, що накажеш. Але тоді я помру, – зізналась Аліса.
– Не накажу... Я збожеволів від тебе раз і назавжди, та з кожним подихом ти стаєш мені все ріднішою. До тебе я навіть не здогадувався, яким прекрасним може бути світ. А тепер я хочу прожити в твоїх обіймах років сто, а потім попрошу у Бога вічність для нас.
– Нізащо не кину. Хіба, що накажеш. Але тоді я помру, – зізналась Аліса.
– Не накажу... Я збожеволів від тебе раз і назавжди, та з кожним подихом ти стаєш мені все ріднішою. До тебе я навіть не здогадувався, яким прекрасним може бути світ. А тепер я хочу прожити в твоїх обіймах років сто, а потім попрошу у Бога вічність для нас.
Зміст книги: 19 глав
43 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДорогі друзі! ♥️ Ця казка про кохання – мій дебют на Букнеті. А ще перший твір, написаний рідною мовою. На жаль! Тому в ньому просто вирували русизми, але ви увібрали сюжет душею й підтримали новачка. За це щиро дякую!!! ♥️
Наразі я знаходжу в робочому графіку по кілька годин, аби поруч з написанням нових УКРАЇНСЬКИХ творів, викорінювати негідне й чуже. Тому історія зазнала небувалого оновлення.
Запрошую нових читачів та вже добрих друзів поринути до колишніх мирних днів, у світ кохання Аліси й Вадима. А я продовжу наповнювати електронний світ - виключно солов'їною.♥️
Щиро дякую за таку неймовірну історію! Фінал вийшов по-справжньому магічним: новорічна Контрактова площа, сніг і щасливі герої — це саме те, чого так прагнуло серце. Новина про майбутнє поповнення в родині Назаренків стала найкращим завершенням.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, ❤️❤️❤️
18. Неймовірно сильний і водночас сумний розділ. Герман Гайда пішов як справжня легенда — гучно і з користю для тих, хто залишився. Його вчинок викликає складні емоції: це і біль від втрати такої людини, і своєрідне полегшення від того, що він сам обрав свій фінал, здійснивши власне правосуддя. Останній політ «Ракети» над Дніпром закарбується в пам'яті надовго. Дякую за таку потужну драму!
Віталій Козаченко, 18. Спочатку цей твір був без назв розділів, але як переробляла солов'їною - додала сенсу і тепер читачу легко розпізнати, про що саме йдеться в уривку історії. "Останній політ над Дніпром" про темну воду, яка поглинула раба Божого Германа, надихає. Дякую, що зрозуміли хід моїх думок і знайшли час дочитати твір. Я ним відверто пишаюся.
17. Неймовірно зворушлива лінія дружби В'ячеслава Яновича та Германа. Крук — людина з великим серцем, яка навіть у вирі власних проблем не забуває про друга дитинства. Сцена на Троєщині дуже контрастує з блиском банківського життя: самотність легендарного гонщика та його хвороба викликають щирий жаль. Саме такі моменти показують справжню ціну людських стосунків, коли медалі та слава залишаються в минулому, а поруч — лише вірний друг із пакетом фруктів.
Віталій Козаченко, 17. Так, ці сцени дійсно штовхають до сльози. У людини не залишилося нічого, навіть життя лише краплинка. А він переживає за скривджену молодь і вже забрав до голови щось своє. Крук - не головний герой, але інколи буває, що запам'ятовується не гірше за основних гравців. Це правда! Дякую.
16. Аліса в цьому розділі просто неймовірна! Після всього пережитого жаху вона нарешті "розправила крила". Її грайливість, ці сюрпризи для Вадима — це найкращий доказ того, що кохання зцілює. Вона знову стає тією жінкою, яка вміє насолоджуватися моментом. Сцена з "медовим місяцем" у квартирі Стаса дуже ніжна і водночас пристрасна.
Віталій Козаченко, 16. Кілька разів намагалася писати брутальні сцени, але в мене вони завжди виходять ось такі медові та яскраві. Це не вихваляння, просто такий стиль! І я ним задоволена. Дякую!
15. Життя справді прекрасне, коли поруч є кохана людина і вірний друг. Але ця тиша здається затишшям перед справжньою бурею. Дуже сильний розділ, який поєднує в собі ніжність ранку та сувору правду минулого. Вадим та Аліса заслуговують на цей спокій, але Крук правий — ворог ще не переможений.
Віталій Козаченко, 15. Знаєте, коли ворог перед тобою і він гідний, то одне. А інтриги й підлість ніколи не розуміла й зневажаю. Вони ж наче підступна гниль, що роз'їдає тихо й поступово. Саме такі "природні явища" намагаюся карати на сторінках своїх книг. Хоча у житті також!
14. Цей розділ — справжні емоційні гойдалки. Серце стискалося, коли Аліса відмовилася заходити в дім, де загинули діти. Але те, як Вадим терпляче шукає підхід до її понівеченої душі, викликає глибоку повагу. Його ідея повернутися до "витоків" їхнього кохання в ресторані та хатинці Стаса виявилася рятівною. Фінальна сцена дарує надію, що пристрасть та близькість стануть тими ліками, які витягнуть Алісу з безодні відчаю.
Віталій Козаченко, 14. Є таке. Вадим людина досвідчена, але не в ситуації, коли невідомо з якого ще боку підійти? Тиснути - не варіант, а залишатися поруч "другом" - важко й образливо. Він жива людина й закоханий чоловік. Але я писала про ідеального!
13. У цьому розділі Вадим нарешті знову стає схожим на самого себе — зібраним, поголеним, готовим діяти. Величезна подяка Круку, який не дав йому остаточно впасти у прірву. Тепер головне — витримати цей "іспит" болем за дітей. Вірю, що кохання, яке сильніше за смерть, допоможе їм пройти через це пекло.
Віталій Козаченко, 13. Дякую за Вашу довіру й щире ставлення до нелегких часів моїх героїв. Вони обов'язково витримають, бо справжні почуття непереможні!
12. Крук — справжній друг і справжній чоловік. Саме такі люди рятують у найтемніші часи. Його методи "протвереження" жорсткі, але дієві, бо Вадим зараз просто тоне в горі. Дуже сильний момент з історією їхнього знайомства та боргу. Вірю, що разом вони зможуть знайти докази і покарати тих паразитів, які зруйнували життя Аліси.
Віталій Козаченко, 12. Кому таланить мати таких друзів - щасливі люди. Непомітні у звичайні дні та коли потрібно - вірне плече підставлять. Про борг придумала, а щодо службового братерства, то взято з життя.
11. "Паскудна рідня" — це, мабуть, найм'якше визначення для такої ситуації. Поки Даринка п’є снодійне, а Тамара малює нове обличчя, справжні чоловіки Крук і Кеш рятують світ (і Вадима). Дуже динамічно! Цікаво подивитися на реакцію родичів, коли їх притиснуть до стіни доказами з супермаркету.
Влада Клімова, Дякую за привітання! Навзаєм — зі святом нашого Тризуба!
10.Просто немає слів... Дуже важкий розділ. Як чоловік, я відчуваю весь той біль і розпач, який зараз переживає Вадим у лікарняному коридорі. Втратити дітей, про яких так мріяв і які вже "віталися" з татом — це страшний удар. Те, що накоїла Віра, не піддається жодній логіці, це справжнє звірство. Сподіваюся, Вадим знайде в собі сили підтримати Алісу, коли вона прийде до тями, бо зараз вони потрібні одне одному як ніколи.
Віталій Козаченко, 10. Важкий, це правда. Мені інколи кажуть, що пишу солодко та такі повороти сюжету даються дуже нелегко. Втрата маляти з якихось клінічних причин завжди трагедія, але серед такої любові й надії на прекрасну родину - це жах. Але написала про звірюк, які живуть серед нас і вважають себе людьми. І чому щастя й біда ходять поруч? Питання звісно риторичне. Побажаємо моїм героям мужності!
9.Ось це поворот! Від щасливих сліз через новину про двійню — до справжнього детективу та шпигунства в домі. Ви дуже вдало передали контраст між щирим коханням Назаренків та підлістю їхніх недоброзичливців. Сподіваюся, Вадим зможе викрити їхні плани раніше, ніж вони нашкодять Алісі. Дуже сильний розділ, тримає в напрузі до останнього слова!
Віталій Козаченко, 9. На жаль! Вадим - людина сильна й відповідальна, але добра. Хіба ж він міг припустити, що може статися? Дякую за детективний присмак, але то більше до моєї "Квітки папороті". Там гумор і страхіття в одному флаконі.
8. Весілля в Андріївській церкві описано настільки атмосферно, що здавалося, ніби я стою поруч із гостями. А цей фінал із натяком на «маленьке диво» просто розчулив до сліз. Дуже радію за Алісу та Вадима, вони справді заслуговують на це безмежне щастя.
Віталій Козаченко, 8. Щодо вінчання - було в реальному житті. А про маленьке диво... Читайте, не хочу наперед коментувати. Складно все це зрозуміти нормальній людині. За атмосферні відчуття - дякую!
❤️❤️❤️
7. Яка чудова глава! Неймовірно радісно бачити Алісу такою щасливою у власному "райському куточку", який вони з Вадимом створили разом. Сцена з сестрою на початку лише підкреслила, наскільки вчасно дівчина пішла з того дому — її відсіч цій "потворі" була дуже влучною та заслуженою. А опис їхнього сімейного гніздечка та величезного ліжка додає особливого затишку та романтики. Тепер вони справжня родина, де панує кохання, а не заздрість.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Знаєте, я почала читати в чотири з половиною і в казках часто все закінчувалося весіллям. Якийсь час я вірила в ХЕ. Та вже шкільна програма підказала, що то так не завжди. А в цьому творі весілля - лише початок біди. Історія, як є, до Вашої уваги!
6. Нарешті Аліса покидає той "токсичний" дім! Сцена з сестрою на кухні лише ще раз підкреслила, наскільки правильною була втеча до Вадима. Вадим вражає своєю надійністю: він не просто забрав її, а вже почав будувати їхнє спільне "гніздечко". Його сюрпризи та турбота — це найкращі ліки від минулого. Вірю, що Андріївська церква стане для них початком справжньої вічності разом. Дуже радію за героїв!
Віталій Козаченко, 6. Серйозний дядько і мрії серйозні. Адже Вадим вже спробував аби що, а тепер вчепився у знедолену, але сильну й прекрасну. Та й Аліса відповість йому небувалою відданістю. Далі буде цікавіше!
5. П'ята глава просто розриває серце.... Неймовірно боляче читати про те, як найрідніші люди — батьки — могли так цинічно зрадити власну дитину задля вигоди. Але реакція Вадима — це саме те, що було потрібно Алісі для зцілення. Його слова про те, що він хоче "забрати з її голівки всі ті спогади", свідчать про справжнє, глибоке кохання. Вірю, що з Вадимом вона нарешті відчує себе в безпеці.
Віталій Козаченко, 5. На жаль, у справжньому житті знаю приклад, де в родині з двох дочок - одна улюблена, інша (хороша) - геть навпаки. Власне згадаємо Попелюшку. Тому моя розповідь дійсно жахлива, але правдива. І якщо доля дарує людину, котра зрозуміє і захистить, не все втрачено.
Дякую, що читаєте у святковий день Кохання. Щиро вітаю та бажаю здійснення найчарівніших мрій! ❤️❤️❤️
4. Неймовірна глава! Момент зізнання Вадима дуже щирий і дорослий. Радує, що між героями з'являється така довіра, хоча за Алісу стає трохи страшно через її згадки про рідню. Ви дуже тонко передаєте почуття, від яких серце б'ється швидше.
Віталій Козаченко, 4. Довіра між двох сердець - це особлива цінність, яку знаходять далеко не всі. Наразі більше цінують "спортивні здібності кохання". Тому пара, якій пощастило віднайти не лише тілесне, а й душевне та розумове єднання - непереможна серед будь-яких негараздів. А їх у Аліси з Вадимом попереду ще ой як багато. Дякую за прискорене биття Вашого серця і бажаю приємного читання!
3. Неймовірно чуттєва та емоційна глава! Читаєш — і перехоплює подих від тієї іскри, що виникла між Вадимом та Алісою. Дуже гарно описані їхні почуття та ця магічна притягальність одне до одного. Момент з квітами, які він вибрав спеціально для неї, — це так романтично! А опис їхньої близькості вийшов дуже поетичним і красивим. Справжня насолода для читача! ❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, 3. Дякую! Дуже приємно, коли читач так тонко відчуває ауру особистого простору героїв. Інколи кажуть, що зараз так не пишуть (надмірно солодко і т.д.) А я пишу! Це мій стиль і невеличка каста читачів, що серед швидкості й проблем не втратила чуйності своєї душі та розуміє красу описаних почуттів, мене надихають! ❤️❤️❤️
2. Дуже цікавий психологічний момент із ворожкою — це додає сюжету певної фатальності. Образ Вадима вийшов дуже владним: він ніби повністю контролює емоційний стан Аліси, навіть коли його немає поруч. Її внутрішня боротьба та ці "шалені думки" прописані дуже щиро. Кінцівка розділу залишає солодкий присмак очікування та легкої тривоги за героїню.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, 2. Бачу, Ви насолоджуєтеся чтивом. Це додає натхнення в написанні нового твору. Працюю з задоволенням і чекаю на продовження діалогу.❤️❤️❤️
1. Який ефектний початок! Зустріч Аліси та Вадима на корпоративі описана так чуттєво, що "електричний струм" між ними відчувається навіть через екран. Вадим справляє враження справжнього джентльмена, хоча його обізнаність про особисте життя Аліси додає дрібку інтриги та навіть легкої зухвалості. Цікаво спостерігати, як він майстерно "розтоплює" її захисні бар'єри.
Віталій Козаченко, 1. Дуже ціную, коли читач не лише розуміє, а й відчуває атмосферу дійства, яку я хотіла передати. Адже книга не телебачення, де все видно й так. Нам з Вами необхідно знаходити такі слова й стиль подачі інформації, аби картинка в уяві ставала живою.
Щодо Вадима, тут я дійсно створила такого собі сучасного супергероя, якого б хотіла мати поруч кожна жінка - ніжну душу й надійну опору. Дякую й чекаю, що скажете далі!
З величезним задоволенням перечитала цю емоційну історію. Як же красиво описані стосунки Вадима і Аліси. Ніхто тепер не заважатиме їхньому щастю. Шкода, звичайно, Германа. Він покарав зло ціною власного життя. Але це був його вибір.
Дякую, пані Владо. Чекаю на Вашу новинку. ❤️❤️❤️
Надія Скрипка, Щиро вдячна за Вашу увагу до моїх творів! Дійсно цього разу я, окрім викинутих русизмів, додала до почуттів яскравої ніжності. Ця парочка на них заслуговує. А Герман вирішив зробити добру справу й не мучитись. Скоро "НЕвинна" і знаю, що Вам буде цікаво.❤️❤️❤️
У 12 розділі під час розмови після холодного душу Крук називає Вадима Назаром. Можливо, він хотів назвати друга за прізвищем Назаренком?
У 16 розділі Стас по
відеозв'язку теж,
звертаючись до Вадима,
називає його Назаром.
В останньому розділі коли всі зустрічалися біля ялинки, Вадим, мабуть, обіймався зі Стасом, бо Славко в цей час бігав за ігристим.
Надія Скрипка, Ви ж моя дорога помічниця! Так, в ХЕ я виправила. Дійсно Ваша правда, бо як завжди дико поспішаю. А щодо "Назар", це в мене від хлопців зачепилося. Інколи друзі так, любляче, перекручують прізвища. Як у "Квітці папороті" Карімов - Карім. Дякую!❤️❤️❤️
От дуже шкода Германа бо це людина з великої букви.А тих двох потвор зовсім ні, за ними ніхто і не заплаче.Але життя продовжується ,і скоро на цей світ з'явився ще одне маленьке сонечко на радість татові і мамі
Дякую , чекаю на нові твори.Гарного вечора і спокійної неділі☀️❤️❤️❤️
Lydmila, Доброго вечора, Людмило! Правда він у нас дещо темний, але головне, що думки світлі. Історію цю сама люблю за її душевність, а ще за те, що потворне загинуло, а добрі люди - щасливі. Бажаю тихої ночі та теплої оселі. До зустрічі! ♥️♥️♥️
Знаєте, пані авторко, це справді казка)але в ній є все і біль і втрати)та все одно кінець чарівний. Отой сніг,що падає з темного неба і ялинка)а ще повідомлення,що диво чекає на майбутніх батьків!Як же Ви вмієте подарувати мрію!!!Дякую Вам за це)))❤️
Іоланта, Вітаю, Іоланто! Вдячна за оцінку твору і моєї романтичної новорічної ночі. Таких у моєму власному житті на Подолі було багато. Ну, звісно з шампанським, але без звісток про дітей. Це вже до Аліси та Вадима. Здається щастя їм не позичати! ❤️
Неймовірно! Якою ж треба бути тварюкою, щоб використати рідну сестру як іграшку, а потім ще вбити власних ненароджених племінників. Навіть утоплені ці нелюди не скупили вини. А гонщик молодець. Пішов на той світ не марно! Дякуую автору,за емоції та справедливий щасливіий кінець. Бажаю невицерпного натхення!!!
Танюша Таня, Вітаю, Танюшо! Вдячна за Ваш щирий відгук і повністю підтримую думку, що близькі люди не мали права використовувати рідну невинну дитину. Але наш світ, на жаль, дуже недосконалий та подібні історії трапляються не лише в літературі. На зло гидоті - свою історію я закінчила щасливо.
Завжди, коли читаєш твори про кохання, з чимось усе порівнюєш. Від порівняння і йдуть емоції, все це пов'язано, хоч і є таким складним!
Читач Букнету, Привіт! Оце читаю Ваш відгук, а збоку висить рекламка з якимось штучним качком, що тримає дівчину за шию. Навіть дивитися гидко не те щоб читати! Це моя стала думка! Чому пишу про інтелігентних чоловіків, котрим не поталанило з першої спроби? Тому, що я знаю їх набагато краще, ніж гидоту. Ось Ваші книги філософські та просторові. Мати власний стиль - це неабияке надбання. Дякую, за оцінку! Успіхів у творчості!
Вітаю! Цього разу зайшов почитати про теплі емоції ще самої початку Вашої творчості! Про такі яскраві почуття я читав досить мало, а тому це цікаво!
Читач Букнету, Привіт, Вадиме! Це була проба на Букнет, але читачі дійсно задоволені. Я рада, що додала до купи книг про зради та біду трохи сяйва і відданості. Дякую за щиру й правильну оцінку!
Треба було знову передивитись і цю книгу ,щоб згадати ,що я її читала. Це не батьки Аліси ,а виродки ,а сестра потвора.Дякую За книгу.
Ldmk, Вітаю, Людмило! Так, це моя перша книжка на Букнеті. Вона тут понад рік і тому Ви її вже мабуть зустрічали. З цим фактом боротись майже неможливо тому, що читачі інколи самі викладають наші твори на різних сайтах. Краще заходьте до мене на сторінку і будемо поступово йти поруч. Я писатиму, а Ви читайте. Хоча через деякий час щось хочеться перечитати. Я сама так все життя роблю (звісно з чотирирічного віку в мене було багато книг і улюблених авторів). Ось результат тих смаків. За увагу до книжки - щиро дякую!
Дорогі друзі! ♥️ Ця казка про кохання – мій дебют на Букнеті. А ще перший твір, написаний рідною мовою. На жаль! Тому в ньому просто вирували русизми, але ви увібрали сюжет душею й підтримали новачка. За це щиро дякую!!! ♥️
Наразі я знаходжу в робочому графіку по кілька годин, аби поруч з написанням нових УКРАЇНСЬКИХ творів, викорінювати негідне й чуже. Тому історія зазнала небувалого оновлення.
Запрошую нових читачів та вже добрих друзів поринути до колишніх мирних днів, у світ кохання Аліси й Вадима. А я продовжу наповнювати електронний світ - виключно солов'їною.♥️
Доброго ранку, пані Владо. Прочитала "Скажи, що любиш". Дякую за душевну релаксацію. Хочеться, щоб між усіма закоханими у реальному житті були такі стосунки, як у головних героїв. І прикро і страшно, що чорна заздрість між найріднішими може призвести до збочених дій (дії матері і старшої сестри щодо Аліси).
Та все ж Вадим з Алісою все подолали на шляху до свого сімейного щастя.
Хай щастить усім закоханим і люблячим серцям!
Добробуту усім нам, прискорення такої бажаної перемоги. А всім тим, хто зараз захищає нашу Україну, якомога швидшого возз'єднання зі своїми родинами.
З прийдешніми Різдвяними святами!
Влада Клімова, Почала читати
"Незабудку" і наступна "Пообіцяй забути". До зустрічі на сторінках Ваших творів.
Дякую за казкову любов! ♥️
Влада Клімова, Дуже подобаються ваші книги♥️
Це щось неймовірне, справжнє диво , всім нам хочеться вірити в казку. Книга подарувала незабутні емоції, місцями хотілося плакати, місцями переймалася або раділа за них як за себе. Зараз рідко можна знайти таку легку і чудову історію , без зайвої води.
Дякую вам натхнення і мирного неба;)
Ганна, Вітаю, Ганно! Дуже вдячна Вам за проникливий відгук і повне розуміння філософії моєї душі. Так, я намагаюсь писати про красивих людей, але розкриваючи їх внутрішній світ. Не хвалюсь, але саме з відгуків розумію, що це мені вдається. Якщо мій стиль Вам до вподоби - запрошую почитати мої "Пообіцяй забути" або "Небом вінчані". Та що там? Підписуйтесь на мої твори і я продовжу дарувати щирі емоції, бо це моє покликання.
Чергова порція шаленої та головне - з щасливим кінцем історії!!!! Дякую!!!! Неймовірно!!!
Віта Мандрика, Дякую, Віто і чекаю!!! Якщо Вам важливі мої оновлення, дуже запрошую в підписники! Тоді будете бачити кожний мій новий розділ. До зустрічі!
Дякую за цікаву книгу, дуже сподобалося
Наталія Гончарук, Наталіє, вітаю! Я рада, що Вам сподобалось і тому запрошую (не заради реклами), а для душі поринути у щасливий світ такої ж закоханої пари в моєму романі "Пообіцяй забути". Там якраз народилось прекрасне дитятко і я щаслива дарувати позитивні емоції. Запрошую Вас у свої підписники. Обіцяю здійснення жіночих мрій!
дякую за чудову книгу.Правда трохи нерви не витримують від горя що є
Влада Клімова, дякую
Ця історія вразила мене до глибини душі. Справжня дружба і любов перемогли, інакше не могло бути. Дякую за цю книгу.
Olha Zelenyak, Доброго ранку, Olha! Дуже вдячна Вам за гарний відгук про мою книгу, а ще більше за те, що побачили не тільки щире кохання, а й міцну чоловічу дружбу, яка допомогла Вадиму вижити й перемогти. Повернути свою кохану і почати все заново. Кажуть: так не буває, але я пишу, щоб люди вірили!
Elf Fia, вітаю Вас у вирі моїх героїв і подій! Дякую за розлогий та щирий відгук про "фантастично" різнобарвний світ гігантського мурашника - Києва, його ангелів та демонів. А ми частина цих живих фантазій. Взагалі-то хотілось казки і багато хто повірив їй. Якщо любите неприховану правду, ласкаво прошу до романів "Небом вінчані" і "Без права на помилування". Підписуйтесь на мої історії - я завжди вдячна, як за критику так і підтримку моїх творінь.
Дякую! Щемно.. ЩИРО. Правда виглядає часто якось тьмяно,а от брехня- дуже правдоподібно.Хтось скаже,так не буває,але і таке в житті Є!
Атмосферність Києва, найширшого спектру людського "різноманіття",де поруч крокують Ангели,Титани,Мудреці,Подвижники,Герої,Святі і Мученики,Блаженні і Провидці,Скарби і Таланти,Бандити нутром,мародери і потвори з гарною оболонкою, ЗАХИСНИКИ і зрадники-запроданці,ЛЮДИ і істоти.І прообрази персонажів цієї історії постійно бачимо,знаємо, часом і в своєму житті.. Маю честь знати і пам'ятати живих і Світлої Пам'яті Подвижників Духу , різних професій і обдарувань, серед них і ментів(мент- це людина,яка знання законів використовує на справедливість і захист людей,а мусор- це той,хто знання законів використовує на власне збагачення і кривду людей : цитата ЛЮДИНИ),силовиків,лікарів,творчих особистостей,простих звичайних людей,які є Світлом і Скарбом нашого життя. І, нажаль,знаю,корисливих,мерзотних істот,породжень пекла,які облудною оболонкою часто є хамелеонами, зовні схожі на людей.. Дякую за можливість згадати хороше."Не все таке яким здається"- ангельська мудрість - актуальна.Тільки ВСЕВИШНІЙ ЗНАЄ,істинну суть вчинків,подій.
Коментар видалено
Щиро дякую за такий чудовий твір. Так, можливо в справжньому житті такого кохання і не зустрінеш, але ж так хочеться вірити в казку. Давно не читала нічого подібного, ваша книга, як бальзам на душу. Дякую. Творчих успіхів вам.
Влада Клімова, Щиро дякую. Обов'язково прочитаю.
Неймовірна історія кохання. В реальному житті таких не існує.
Юстина Вирва, Доброго ранку, Юстино! На жаль Ви праві, але моє завдання (місія якщо хочете) нести в душі добро і красу. Щиро запрошую підписатися на мої твори - буде цікаво! Доречі моя книга "Небом вінчані" якраз більш реальна життєва історія. Теж піднесена, але важка. Запрошую!
Душевна і прекрасна історія. Натхнення вам .
stefaniy, Неймовірно вдячна! Адже Ваше тонке розуміння дає мені наснагу для нових піднесених відкриттів.
Дуже щиро та душевно) Дякую, Авторе, за таку історію! Натхнення та наснаги Вам у Вашій творчості)
Наталия Сотниченко, Наталя, вітаю! Моєю метою завжди буде пошук поціновувачів найкращих рис людської душі. Радію та дякую, що знаходжу підтримку у цьому пошуку.
Чудова ніжна, емоційно книга!!!Як треба багато перейти ,щоб знайти своє щастя!!!
Luba B, Люба! Щиро дякую Вам за душевний відгук. Так, щастя дається дуже тяжко. Але воно точно є. Скоро закінчую ще одну сповідь про боротьбу за щастя "Небом вінчані". Запрошую почитати.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати