Шепіт у темряві

Пам’ять — найкращий свідок. Або найнебезпечніший брехун.
Після десяти років мовчання Аліса повертається у рідне містечко, де колись загадково загинула її старша сестра. Єдине, що дівчина пам’ятає про ту ніч — уривки чужого голосу, крик і темряву, яка поглинула її свідомість.
Усі навколо переконують її, що це був нещасний випадок.
Шукаючи істину, Аліса починає отримувати тривожні знаки: чужі кроки біля дверей, фотографії, яких вона ніколи не робила.
Бо хтось дуже хоче, щоб вона пам’ятала тільки те, що їй дозволено.
Поки вона не зрозуміє правди, місто буде шепотіти їй у темряві одне й те саме:
«Ти не мала повертатися».