Андрій Васильович звик до самотніх вечорів у старій квартирі. Пляшка біленької, нехитра закуска та старий радіоприймач — нічого незвичайного.

Аж поки одного вечора о 23:47 радіо не починає самостійно змінювати частоти.

Крізь шипіння та перешкоди пробивається чоловічий голос.

Незнайомець не знає, де він. Не знає, як вийти. І навіть не може пояснити, як йому вдалося встановити зв'язок.

Спочатку Андрій Васильович списує все на випите.

Але наступної ночі голос повертається.

І цього разу він знає про Андрія Васильовича трохи більше, ніж мав би.