Полювання на пташку 18+

– Ти все ж приїхала, Пташко, – не питає, самовдоволено стверджує. Стримав обіцянку, пробив мене і прізвище дізнався, раз Пташкою дражнить.
Бігти! Перша здорова думка, яка, на жаль, приходить із великим запізненням. Попереду вода, позаду – біда. Що вибрати?
– Шкода, що я не птах, полетіла б, – тільки думаю, але виходить, що вимовляю це вголос. У критичних ситуаціях мій мовний апарат сам вирішує, включитися йому чи вимкнутись. Буває, ляпну щось, а потім прийду до тями і дивуюся, як могла таке зморозити.
– Я чекав на тебе, Софі-Соне, – воркоче він своїм котячим голосом.
Серце виринає з небуття, але не може знайти своє місце і колошматить тепер по скронях.
Повертаюся і забуваю, як дихати. Він настільки невимовно гарний у своїй білій сорочці, що краще б мені його не бачити.