Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Похорон"
Затишна і лампова історія про похорон =)
Мініатюра з Числа Звіра 2025.
Ілюстратор: надзвичайно талановитий Gushita Higashikata
Запрошую до інстаграму художника: https://www.instagram.com/gushita_illustration/
А я пішла далі по книжках ваших)
В цій відчулися традиції старі, але, чи правильно я зрозуміла, що покійник живий? Чи то хлопчику лише здалося?
Бачила, що це мініатюра та треба було вкластися в 666 слів. Втім, мені дуже кортіло описів побільше))
Взагалі не розумію навіщо дітей тягнути на похорон. Це я не до твору) Пам'ятаю, коли помер мій дідусь (мені було років 10), мене змусили їхати в машині з близькими родичами. Труна була відкрита і я бачила покійника. Мені було дуже моторошно. Особливо, коли бабця моя наказала при прощанні цілувати його в чоло. Це мене дуже вразило. Як і те, що на той час вони ще й фотографували це все... Питання: навіщо? Я фотки знайшла колись і спитала. Мені відповіли: бо так треба.
Твір викликав спогади та додав моторошної атмосфери))
Зенгін Грід, Ага)) тоді я все вірно зрозуміла)) дійсно моторошнувато) я й здивувалася, що на похороні описувалися яскраві елементи одягу та пісні. Тепер все встало на місце)
Особливо на заході нашої Неньки — можна надивитися стільки цікавих і водночас моторошних традицій поховання, що вистачило б на цілу збірку. Але є й кумедні. Це і примірка труни задовго до смерті. Купівля усіх поховальних цяцьок до свого похорону. Вишиті рушники — спеціально затуляти дзеркала. І багато багато чого. А найсмішніше — я чув історію, як молодий панотець прийшовши за запрошенням на віддалене село поховати небіжчика, зіткнувся з досить неординарним звичаєм: покійник у хаті лежав у труні, а на пузі, на пупку — стояла чарка горілки. Й коли попик хотів розпочати запокійну — одна з бабусь з обуренням зауважила, що спочатку треба відпустити небіжчику душу. Тобто — з видихом хильнути ту чарку)))
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА я пішла далі по книжках ваших)
В цій відчулися традиції старі, але, чи правильно я зрозуміла, що покійник живий? Чи то хлопчику лише здалося?
Бачила, що це мініатюра та треба було вкластися в 666 слів. Втім, мені дуже кортіло описів побільше))
Взагалі не розумію навіщо дітей тягнути на похорон. Це я не до твору) Пам'ятаю, коли помер мій дідусь (мені було років 10), мене змусили їхати в машині з близькими родичами. Труна була відкрита і я бачила покійника. Мені було дуже моторошно. Особливо, коли бабця моя наказала при прощанні цілувати його в чоло. Це мене дуже вразило. Як і те, що на той час вони ще й фотографували це все... Питання: навіщо? Я фотки знайшла колись і спитала. Мені відповіли: бо так треба.
Твір викликав спогади та додав моторошної атмосфери))
Зенгін Грід, Ага)) тоді я все вірно зрозуміла)) дійсно моторошнувато) я й здивувалася, що на похороні описувалися яскраві елементи одягу та пісні. Тепер все встало на місце)
Особливо на заході нашої Неньки — можна надивитися стільки цікавих і водночас моторошних традицій поховання, що вистачило б на цілу збірку. Але є й кумедні. Це і примірка труни задовго до смерті. Купівля усіх поховальних цяцьок до свого похорону. Вишиті рушники — спеціально затуляти дзеркала. І багато багато чого. А найсмішніше — я чув історію, як молодий панотець прийшовши за запрошенням на віддалене село поховати небіжчика, зіткнувся з досить неординарним звичаєм: покійник у хаті лежав у труні, а на пузі, на пупку — стояла чарка горілки. Й коли попик хотів розпочати запокійну — одна з бабусь з обуренням зауважила, що спочатку треба відпустити небіжчику душу. Тобто — з видихом хильнути ту чарку)))
Romul Sheridan, Так, саме такими традиціями і надихалася))
Ахаха, історія про чарку просто вогінь, бідний панотець))
Ухх... оце моторошно. І одразу стільки питань...
Дієз Алго, Дякую! У мене теж багато питань щодо цієї мініатюри)))
Нестандартно, цікаво і моторошно – все як я люблю. Дякую, авторе!
Hanna Vyshnevska, Величезне спасибі вам за відгук!))
Моторошно. Справжній хорор
Олесь Король, Хе-хе)) дуже тішуся, що вдалося вас трошки здивувати))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати