Підмінна

– Мілано, ти не можеш відмовити мені в такій дрібничці. Для тебе це елементарно, а для мене важливо, – супиться Світлана, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу. – Ти ж моя подруга. Найкраща. Чуєш? Зрештою, ти моя сестра. Ми, як одне ціле. Хіба ти забула, як ми виручали одна одну в дитинстві?

– Та чому ж не можу? Запросто! – сердито буркаю. – Ти ж мене не чуєш, коли я даю тобі слушну пораду. І, як подруга. І, як сестра. Казала ж тобі мільйон разів: зміни роботу. Я допоможу, ще й підстрахую. А ти вчепилася, як вош кожуха. Я тільки-но закінчила проєкт. Хочу перепочити. Якраз підшукую якийсь екзотичний тур на тиждень. Розважусь.

– Чудово! Я ж саме пропоную тобі екстремальну розвагу на тиждень. Безплатно. Мене виручиш, а заодно провчиш мого боса. Бо дуже вже останнім часом нестерпний.