Пастка вічності

Я тримав свого внутрішнього монстра на короткому повідку понад століття. Мій світ — це мертва тиша закритого архіву, старовинні папери та абсолютний, крижаний контроль. Я давно забув, як це — відчувати.
Аж поки мої двері не відчинила вона.
Гейзел увірвалася в мою темряву разом із запахом нічного дощу та адреналіну. Вона шукала роботу і безпечну схованку від свого минулого. Натомість прийшла просто в лігво до хижака. Її серце б'ється занадто голосно. Її жива енергетика руйнує мої бар'єри, а випадковий дотик гарячих пальців до моєї холодної шкіри будить жагу, яку я присипляв десятиліттями.
Я маю виставити її за двері, поки ще можу дихати рівно. Але щоразу, коли я бачу відчай у її очах, мій інстинкт убивці дивним чином перетворюється на одержимість захистити.