Село було невеликим: близько двох десятків хатин тулилися одна до іншої вздовж ґрунтової дороги. У центрі Олег помітив старий кам’яний колодязь, а в кінці села – дерев’яну церкву без хреста. Вулиця освітлювалася древніми ліхтарями, наче надворі раптово настало дев’ятнадцяте століття. Але не це здивувало мандрівника. Навкруги панувала тиша: ні гавкоту собак, ні вітру, ні шелесту листя, ні «співу» цвіркунів. У повітрі стояв запах вогкості та попелу, ніби тут недавно щось горіло.