Пані Осінь

Закружляло різнобарвне листя, зносячи з ніг та закриваючи собою очі.
Із цього золото-листяного вихра з’явилася оголена дівчина, років на вигляд вісімнадцяти чи двадцяти, зі золотим волоссям, настільки довгим, що воно прикривало її тіло.
Парубок онімів від здивування.
Пес хотів вже гавкнути, але якась невидима сила вмовила його цього не робити.
Дівчина стояла перед ними. Гола, красива, молода. Ідеальна. У всьому: обличчя, тіло, волосся, шкіра.
- Привіт… - ледь видавилося з грудей парубка.
- Привіт. - спокійно відповіла дівчина.
- Ти… звідки тут? І хто ти така? - запитав молодий чоловік.
- Ти ж хотів зустріти дівчину зі золотим волоссям на ім’я Злата. Ось. Це я. Зустрічай мене.
- А як… як ти дізналася?
- Як почула?
- Як?
Хлопець не міг оговтатися. Але потім прийшов до тями, коли вітер подув