Останній світанок

Одвічна людська жадібність перейшла всі мислимі та не мислимі межі, що врешті решт призвело до жахливого й несподіваного кінця світу. Здавалося би розвинута та процвітаюча цивілізація так раптово занепала, що не залишила по собі жодної надії на відродження. Тільки-но один дідусь, що якимось дивом все ще залишався серед живих, невпинно крокував кудись собі на південь, слідуючи за стрілкою компаса. Він вже довгий час поневірявся в безкрайній крижаній пустелі, на яку перетворилася колись квітуча й сповнена життям планета, плекаючи в серці примарну надію на порятунок.