Ковток небес

Лія Серебро

14.12.2023, 08:09:39

Вітаю! Успіхів книзі)

Ангелина Обух

09.02.2020, 03:04:22

Дуже повчальна історія, насправді. Я бачу її сенс не в заклику до вірності до оточуючих. А в вірності до себе і своїх почуттів, до того що по справжньому дорого і цінно не боячись ризикнути останнім що маєш. Перша книга яку я прочитала в житті. Дуже сподобалось.

Ірина Пасько

01.08.2018, 08:55:58

У відгуку є спойлери.
Початок класний. Сподобався опис стрибка з парашутом. Не знаю, чи автор сам стрибає, але мене переконав. Перше питання в мене виникло у фіналі цієї сцени: що ще за Володарі і чого герой їх постійно згадує?.. Якась дивна в нього віра, і то все без пояснень.
Антипатія до героя почала збільшуватися з опису похорону. Тут само почала зростати недовіра до справжності його реальності, і справа навіть не у двійнику, хоч то жирний штрих. Після похорону коханої герой іде на чай з іншою жінкою, і це не поминки. Через день - з нею ж до театру. Одразу хочеться спитати, чи він взагалі сорому не має чи що. Навряд чи дійсно прибита горем людина щось таке утнула. До того ж дуже виразні натяки в снах: "Прокидайся". Через це фінал особисто для мене виявився занадто передбачуваним, "ось так повороту" не вийшло. Перелом, коли герой сам починає сумніватися, хто він, де і що, видався гіперболізованим. Як на мене, трігер до такої істерики трохи непереконливий. Проте рішення накласти на себе руки аналогічно до загибелі Юлі цілком логічно виглядає.
У мові місцями дуже вже видатні покручі трапляються, на жаль.

Алиса Ольгич

29.06.2018, 22:08:50

Хотіла написати розлогий коментар - але не бачу сенсу. Оповідання чудове, "доросле", виважене. Мені дуже сподобалось.

Andrew Litvin

25.06.2018, 16:39:09

Прочитав на одному подиху, розкішно написано! Особливо дякую за фінал - неочікувано!

Олесь Друкач

20.06.2018, 06:23:22

Що ж, твір дійсно гідний. Однозначно, плюсую.
За звичкою, ложка солі в медовуху:
1. Не розумію, чому автор вжив слово "клик" - такого слова в українській нема. Є "ікло", яке автор вживає на одній з наступних сторінок.
3. "Напрасно"? Ні. Мало би бути "марно".
2. "К завершенню". Без коментарів.
Коригуємо, редагуємо, і матимемо цукерку ;)

ПерсеФона

07.06.2018, 13:30:39

Цікаво. Зловила себе на думці наприкінці твору, що так тому Степану й треба. Геть зовсім негативне ставлення він у мене викликав. І Юлія та повинна була розбитися. Сколихнули ви мої емоції. Дякую.

Анатоль

20.05.2018, 09:45:32

Сюжет інтригуючий. Тільки й думаєш, чи піддасться герой на провокації свого двійника і почне мстити? Якось дуже охоче він погоджується на помсту. Але щось його зупиняє.. Юля?
Можна було б закрутити сюжет з альтернативними варіантами подій, що буде коли він вибере помсту, що буде, коли він вибере самогубство (врешті-решт як я зрозумів він саме це і вибрав), що буде коли з Ірою швидко зійдеться...

Теж хочу відмітити, що враження в мене від героя дуже негативне. Одіколониться - це взагалі для мене як для германців римляни, що в сідлі їздять. :)
Плаче, бо в нього любиму іграшку забрали...

Але написано добре, читати цікаво. Плюс.

F.Eller

06.05.2018, 11:18:06

"Важкі крапельки дощу встромляють з розпилювача в мене свої важкі клики", - гарно сказано, а порівнянн води із кликами шикарне

Тетяна Прозорова

06.05.2018, 10:45:51

я...пишаюсь...що маю такого земляка...надзвичайний твір...тонка психологічна струнка-крізь всі події додає драматизму, розв"язка-взагалі приголомшлива й реальна..дещо кину в пошту,але це вже-несуттєво. Молодчина!

Lyubov Voznyak

19.04.2018, 13:11:25

Історія зворушлива! Степан щасливий чоловік раз його оточують такі жінки як кохана Юлія та дружина Іра, які в біді його не кинули. Як одна помре, інша буде розважати.

John De Smile

16.04.2018, 22:13:10

По-перше, історія дійсно зворушлива. Я не знаю, кого мені більше шкода: Степана, Юлю чи Іру. По-друге сподобалось, не зважаючи на деякі русизми. Але то не біда, їх було так мало, що я помітив їх тоді, коли читав втретє. Дякую!

Любов Калінова

16.04.2018, 21:22:56

Ти-найкращий!!!

Avgust Avreliy

13.04.2018, 09:47:27

Погоджусь з ПерсеФоною: ваші твори наче особистість! Я тільки і встигаю дивуватися вашому вмінню переносити у текст почуття героїв. Я у буквальному сенсі становився тим Степаном та страждав від втрати...
Велике спасибі!

Domicela Dembinska

12.04.2018, 21:57:58

Дуже сподобалось. Зачепило:))). Дякую!

Дениис Дендерис

11.04.2018, 11:39:08

Спочатку вважав, що його глузд дійсно зламався, потім відчув щось містичне, а отримав на виході зовсім інакше!
Сподобалось! Плюс