1 477
Анотація до книги "Ковток небес"
Як впливає на людину той факт, що вона загубила єдиний цінний скарб? Як вона буде діяти, жити? Насправді, відповідь на це питання дуже важко знайти, а ті, хто мав можливість відчувати таке горе, нікому і ніколи про нього не повідають. Майже ніхто...
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! Успіхів книзі)
Дуже повчальна історія, насправді. Я бачу її сенс не в заклику до вірності до оточуючих. А в вірності до себе і своїх почуттів, до того що по справжньому дорого і цінно не боячись ризикнути останнім що маєш. Перша книга яку я прочитала в житті. Дуже сподобалось.
У відгуку є спойлери.
Початок класний. Сподобався опис стрибка з парашутом. Не знаю, чи автор сам стрибає, але мене переконав. Перше питання в мене виникло у фіналі цієї сцени: що ще за Володарі і чого герой їх постійно згадує?.. Якась дивна в нього віра, і то все без пояснень.
Антипатія до героя почала збільшуватися з опису похорону. Тут само почала зростати недовіра до справжності його реальності, і справа навіть не у двійнику, хоч то жирний штрих. Після похорону коханої герой іде на чай з іншою жінкою, і це не поминки. Через день - з нею ж до театру. Одразу хочеться спитати, чи він взагалі сорому не має чи що. Навряд чи дійсно прибита горем людина щось таке утнула. До того ж дуже виразні натяки в снах: "Прокидайся". Через це фінал особисто для мене виявився занадто передбачуваним, "ось так повороту" не вийшло. Перелом, коли герой сам починає сумніватися, хто він, де і що, видався гіперболізованим. Як на мене, трігер до такої істерики трохи непереконливий. Проте рішення накласти на себе руки аналогічно до загибелі Юлі цілком логічно виглядає.
У мові місцями дуже вже видатні покручі трапляються, на жаль.
Ірина Пасько, він став заручником нескінченного кошмару, на котрий заслужив.
Хотіла написати розлогий коментар - але не бачу сенсу. Оповідання чудове, "доросле", виважене. Мені дуже сподобалось.
Алиса Ольгич, дякую)
Прочитав на одному подиху, розкішно написано! Особливо дякую за фінал - неочікувано!
Andrew Litvin, дякую за відгук!)
Що ж, твір дійсно гідний. Однозначно, плюсую.
За звичкою, ложка солі в медовуху:
1. Не розумію, чому автор вжив слово "клик" - такого слова в українській нема. Є "ікло", яке автор вживає на одній з наступних сторінок.
3. "Напрасно"? Ні. Мало би бути "марно".
2. "К завершенню". Без коментарів.
Коригуємо, редагуємо, і матимемо цукерку ;)
Олесь Друкач, дякую за критику та відгук. Буду вбивати русизми)
Цікаво. Зловила себе на думці наприкінці твору, що так тому Степану й треба. Геть зовсім негативне ставлення він у мене викликав. І Юлія та повинна була розбитися. Сколихнули ви мої емоції. Дякую.
ПерсеФона, це вам дякую!
Сюжет інтригуючий. Тільки й думаєш, чи піддасться герой на провокації свого двійника і почне мстити? Якось дуже охоче він погоджується на помсту. Але щось його зупиняє.. Юля?
Можна було б закрутити сюжет з альтернативними варіантами подій, що буде коли він вибере помсту, що буде, коли він вибере самогубство (врешті-решт як я зрозумів він саме це і вибрав), що буде коли з Ірою швидко зійдеться...
Теж хочу відмітити, що враження в мене від героя дуже негативне. Одіколониться - це взагалі для мене як для германців римляни, що в сідлі їздять. :)
Плаче, бо в нього любиму іграшку забрали...
Але написано добре, читати цікаво. Плюс.
Анатоль, з римлянами ви влучили в саме яблучко)
Я радий, що у вас залишились теплі враження.
"Важкі крапельки дощу встромляють з розпилювача в мене свої важкі клики", - гарно сказано, а порівнянн води із кликами шикарне
Demolition , До слова, якщо буде Вам цікаво, то ось дещо з моєї творчості - "Обличчя у футлярі зі стін - " https://litnet.com/uk/book/oblichchya-u-futlyar-z-stn-b72749
я...пишаюсь...що маю такого земляка...надзвичайний твір...тонка психологічна струнка-крізь всі події додає драматизму, розв"язка-взагалі приголомшлива й реальна..дещо кину в пошту,але це вже-несуттєво. Молодчина!
Тетяна Прозорова, дякую!
Історія зворушлива! Степан щасливий чоловік раз його оточують такі жінки як кохана Юлія та дружина Іра, які в біді його не кинули. Як одна помре, інша буде розважати.
Lyubov Voznyak, мабуть, він - найщасливіший чоловік у Всесвіті.
По-перше, історія дійсно зворушлива. Я не знаю, кого мені більше шкода: Степана, Юлю чи Іру. По-друге сподобалось, не зважаючи на деякі русизми. Але то не біда, їх було так мало, що я помітив їх тоді, коли читав втретє. Дякую!
John De Smile, дякую за відгук та невеличку критику. Буду виправлятись
Ти-найкращий!!!
Любов Калінова, дякую вам;)
Погоджусь з ПерсеФоною: ваші твори наче особистість! Я тільки і встигаю дивуватися вашому вмінню переносити у текст почуття героїв. Я у буквальному сенсі становився тим Степаном та страждав від втрати...
Велике спасибі!
Demolition, Бажаю вдачі;)
Дуже сподобалось. Зачепило:))). Дякую!
Domicela Dembinska, вам дякувати слід!
Спочатку вважав, що його глузд дійсно зламався, потім відчув щось містичне, а отримав на виході зовсім інакше!
Сподобалось! Плюс
Дениис Дендерис, дякую вам!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати