Останні українці

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 6

Анотація до книги "Останні українці"

Чи ви боїтеся зникнення українського народу? Тоді, перед вами фантастичний і постапокаліпсистичний роман для дітей з 6 років та дорослих під назвою "Останні українці"!

2099 рік. За даними вчених, в 2025 році підозрювалося, що через вторгнення Росії на Україну та низький рівень народжуваності народ у 2099 або 2100 році повністю зникне. І це все-таки сталося: у цьому майбутньому році майже не залишилося українців, а сама країна заселена іноземнцями з Європи, Азії, Австралії та Америки. Тепер, лишається лише два останніх українців: чоловік на ім'я Теодор, та соняшник-антропоморф на ім'я Лана. Що ж чекає на них у цій дивній але незвичайній і тривожній історії?

Додаткові жанри твору:
• Міське фентезі
• Дитяча література
• Підліткова проза
• Пригодницький роман

на межі зникнення виживання порятунок заради життя

Зміст книги: 3 глави

Останнє оновлення: 27 квіт.

Пролог

25 квіт.

Розділ 1. Відчуття самотності

26 квіт.

Розділ 2. Дрони-вбивці, сталкери і навіжений поштар

27 квіт.

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Віслон Веймер

05.05.2025, 20:07:22

2 розділ— мов жмут світла, що падає на обгорілу землю. Здавалося б, нічого особливого: простий ранок, тиха сцена на балконі, комашка, яка на мить оживляє обличчя героїні посмішкою. Але в цих деталях — жахлива, болюча чесність: життя йде, світло є, комахи літають, а душа — вмерла. І саме це — головне враження від тексту: життя триває всупереч людині.
Це — постапокаліптична буденність, де реальність не вибухає дронами, а тисне тишею. Автор ніби навмисне розриває логіку оповіді, поєднуючи майже пасторальну картину з безоднею людського відчаю. І ця контрастність створює не хаос, а оголену правду: навіть найстрашніший біль не зупиняє сонця.
Лана — це не просто образ. Вона — втілення самотності як форми спротиву. Вона вже не бореться, але й не здається. Її біль — не істеричний, не показний. Це біль людини, що втомилась бути потрібною лише як символ, як залишок, як пам’ять. Її слова — гострі, некоректні, часом навіть огидні. Але хіба справжній біль мусить бути лагідним?
А Теодор — це антипод. Він тримається за життя, як за стару жуйку: смішно, незграбно, але по-дитячому щиро. Його оптимізм — не дурість, а протест. Він намагається лікувати реальність солодким батончиком. І саме том

Стружик Лев

05.05.2025, 21:37:41

Віслон Веймер, Дякую за ще один позитивний відгук до другого розділу! Ви правильно пояснили характеристику моїх головних персонажів;)

Марі-Анна Харт

05.05.2025, 20:14:04

Вітаю вас з новинкою❤️ Бажаю Вам успіху та натхнення)))

Стружик Лев

05.05.2025, 21:35:55

Марі-Анна Харт, Дякую;)

Світлана Романюк

02.05.2025, 12:31:19

Вітаю вас з новинкою.❤️❤️❤️

Стружик Лев

02.05.2025, 12:34:30

Світлана Романюк, Дякую)

Самуїл Детектор

28.04.2025, 11:47:56

Вітаю з новинкою, Леве. Книга доволі цікава, але її назва дуже дивна — вона асоціюється з сучасною війною (бо всі бояться зникнути як народ з лиця землі), тому її сенс незрозумілий у тексті...:| Ви навіть не написали, хто цю "епопею" розпочав.

Стружик Лев

28.04.2025, 11:54:41

Самуїл Детектор, Дякую! Розумію, що назва дійсно дивна (особливо в контексті сучасної війни, за мотивами якої пишеться цей твір), але про початок такої "епопеї" я розповім вже так: у 4 розділі я коротко оповім, хто її розпочав (повністю не оповідатиму, бо я триматиму інтригу твору до передостаннього розділу), а вже у 13 розділі ви повністю дізнаєтеся, хто розпочав цю "епопею" ПОВНІСТЮ (її оповідатиме персонаж, що буде головним антагоністом твору;))! Тож, не хвилюйтеся: жодні заяви, зроблені у творі, є вигадкою і не повинні бути прийняті як мої пророцтва. Сподіваюся, що ви зрозумієте мене;)

Віслон Веймер

27.04.2025, 15:28:25

Ти створюєш дуже ніжний і водночас болісний настрій цієї сцени. ☀️ Лана — справжній нерв оголеної реальності. Її втома, розпач, відчай, що прокидаються навіть серед такого «підозріло красивого» дня, чудово передані — через маленькі деталі: комашку на руці, спогади про дитинство, порожнечу всередині.
Сильний хід — контраст між зовнішнім спокоєм природи й глибоким відчаєм героїв. Наче світ навколо знущається своєю байдужістю. Дуже влучна сцена, де сонечко на руці стає символом надії, що на секунду торкається душі, а потім так само легко й безжально зникає.
Що ще круто спрацьовує — розмова Лани й Теодора. Вона гостра, емоційна, справжня. Лана кидає в обличчя гірку правду, а Теодор намагається все згладити, тримаючись за залишки надії. Це показує їх різне сприйняття реальності: вона бачить крах і втрату, він тримається за красиву картинку навколо.

Стружик Лев

27.04.2025, 15:30:46

Віслон Веймер, Дякую за такий позитивний відгук! Продовження вже незабаром, адже наступний розділ буде ще більш інтригуючим;)

Руслан Баркалов

26.04.2025, 12:06:37

не втішні пророцтва від вас, не втішні. дай бог, що це лише фантастика.

Стружик Лев

26.04.2025, 13:14:16

Руслан Баркалов, Звичайно ж фантастика, це головний жанр твору (вказаний вже з публікації книги;)). Пророцтва тут дійсно дивні й лякаючі, але, обіцяю, те, що я описую у книзі, — ніколи не збудяться (бо не все з фантастики збувається)) Щоб зрозуміти сенс цієї книги, чекайте на мої блоги, в якому обговорюватиму книгу і пояснюватиму її подальший сюжет;)