Одного літа...

Усе моє життя змінили два дні літа. Мені було тоді 17, я входив у тей тип хлопців, котрі носили окуляри, соромилися підійти до дівчат та за словами інших крутих підлітків були ботанами. Я ніколи б не подумав, що один випадок, одна зустріч змінить усе. А взагалі нічого.
Я любив її. Не так, як інші. Якби ви знали, яке вона світло випромінювала з себе. О, ви б усе зрозуміли. Але вона не була пристосованою до життя у цьому жорстокому світі, їй і не було тут місця ніколи. То ж я з певністю почну з того, що любив її, як ніхто інший.