Оксана читає числа. У мертвому раионі над Дніпром, де світло крадуть із порожніх квартир, а на тому боці рівно горить корпоративний шпиль, вона — фіксерка: знаходить, залагоджує, читає людей, як відкриті рахунки.

Коли її близька людина, за три платежі до виходу нагору, раптом зникає з системи, район знизує плечима: таке буває, це погода. Оксана не вірить у погоду. Вона береться розкрутити вбивство — і доходить до того, що вбивці немає. Рахунок виставила машина.

А коли доказ нарешті в руках, з'ясовується найстрашніше: його ціна — нуль. Бо всі й так знали. І знали про саму Оксану більше, ніж вона про себе.