Останні два роки я вчилася жити так, як хочу. І нарешті в мене це вийшло.
Тепер я не мовчу, якщо зі мною не згодні. Сперечаюся, коли мені щось не подобається. Кажу те, що думаю. Сміюся над тим, що інших змушує хмуритися. І більше ні перед ким не тремчу.
Минуле залишилося там, де йому й місце.
А потім я зустріла його.
Стриманий. Упевнений. Категоричний. Владний.
Чоловік, який звик сам визначати межі й ніколи не переступати через власні принципи.
Я закохалася з першого погляду.
Без дозволу. Без попередження. Без жодного шансу підготуватися.
Між нами сталося те, чого бути не мало. Потяг виявився сильнішим за здоровий глузд.
Тільки для нього це — помилка, яку не можна повторювати.
А для мене?
Іронія в тому, що тепер найбільше хочеться залишитися поруч з чоловіком, якому я зовсім не потрібна.