Ніч, що все змінила 18+

Його обличчя досі бліде, попри те, що з моменту аварії минув тиждень. Але живий – і нарешті зажадав зустрітися зі мною. А я тремчу, немов навіжена, бо не знаю, про що піде мова.
– Адо... не розлучайся зі мною.
– Що? Чому?!
– Це Ярина... Їй потрібна опіка. Я єдиний, хто може про неї подбати.
Серце, здавалося, збилося з ритму, коли мозок усвідомив причину.
– Ярина? Боже... що з нею?
– Соціальні служби... Якщо ми розлучимося, мені її не дадуть. Їм потрібна стабільна сім'я. Я так вирішив. Не варто малій поневірятися по дитбудинках. Але ти, звісно, можеш відмовитися.
– Ти просиш, щоб я залишилася? Заради Ярини?
– Будь ласка, Адо. Хоча б на деякий час. Заради дитини.
– Я... я розумію. Але це... це непросто, Тимуре.
Непросто, але моя відповідь була готова задовго до цієї розмови...