— Ти нікуди не підеш. — Він хапає мене за лікоть, чим змушує зупинитись.
— Чому це? — Питаю розвернувшись до нього обличчям і вирвавши руку з захвату. Ох, цей дотик був якимось занадто гарячим і пустив по шкірі мурах.
— Бо тепер ти станеш моєю нареченою…
— Ні! Цього не буде. — Намагаюсь сказати твердо, але голос зрадницьки починає тремтіти. Від гніву. Від злості на цього чоловіка. Та що він собі взагалі думає?!
— А я тебе не питаю. Мені треба наречена і нею будеш ти. Адже, саме ти зробила усе можливе аби позбутися попередньої кандидатки.

18+