Смерть була подарунком. Життя тут — це вирок без права на оскарження.
Дорога додому вистелена кістками тих, кого вони обіцяли захищати. По той бік вибору немає правих і винних, лише ті, хто встиг вдарити першим.
Їхній союз скріплений не клятвами, а спільними гріхами. Вони — помилки світобудови і мали зникнути, але вирішили вигризти собі місце під чорним сонцем.
Магія тут пахне озоном і гниллю. Кохання — порохом і зрадою. Коли серце перетворюється на мішень, єдина можливість не дати його пронизати — вирвати його самій. Або довірити тому, хто ненавидить тебе так само сильно, як жадає.
Вони думали, найважче — пройти крізь смерть. Помилилися. Найважче — застрягнути між світлом і тінню, бачити в коханому свого ката.
Ласкаво просимо глибше в тінь. Тут не кусають. Тут відразу рвуть на частини.