**Моя самота**

Моя самота,
Що підкорена Богом,
Немає нічого страшного.

Як сонця проміння,
Що рветься світами,
Що жиє днями й ночами.

Як частина народу,
Що мовою зветься,
Що пліч о пліч є з Богом.

Що світить промінням,
Коли темним чи ясним,
Як сльози, пролиті ночами.

Така є та доля,
Моя самота.
Я кохаю тебе, немов сон.

А сни, що приходять,
Вони дають ласку,
Але й горе та біль, що нестерпні.

Така ти красива,
Моя самота.
Ти знаєш мене, як завжди.

В моїм життям,
Та в моїх думках,
В моїй голові ти родилась.

Я бачу ті сни,
Як сонця проміння,
Що надходить світанком скрізь вікна.

Самотні ті промені,
Що рвуться скрізь хмари,
Як рослина, що рветься скрізь глину.

Моя самота,
Що підкорена Богом,
Вона є справжнім героєм.

Бо це є життя,
Бо це те є проміння,
Як рослина, що рветься скрізь глин