Мистецтво любові.

Цей текст — про те, як любов до мистецтва починається не з книжок і термінів, а з людини, яка бере тебе за руку. Через особисту пам’ять про дитинство і теперішній досвід.
Це розповідь про мистецтво як внутрішню опору, про культуру як форму турботи й про спадковість чутливості, що передається від покоління до покоління. Це історія про бабусю як провідника у світ краси — і про те, як цей тихий жест супроводу здатен залишитися з людиною на все життя.