Ліс був божевільно глибокий, але звичайним мешканцям селища «Розділ» було не пізнати цього. Хоч лізь кущами, хоч річкою пливи, до серця ліса не доберешся. Але люди вже і не намагалися: зазнавши поразки, облюбовали саму околицю, і носи в лісові діла не пхають. І я пхати не хотів.
Село «Розділ» було великим — бабуся, до якої я сюди приїжджав, завжди настоювала, мовляв, це повноцінне місто, але ж яке воно місто? В місті лісу не побачиш, а тут… в ліс зайдеш — не помітиш. З кожного боку села – ліс. Все дитинство тут в лісі. Все життя. І мене в свої пути тягне...