Марта вміє дві речі: залишатися непомітною і запам’ятовувати все. Перше допомагає їй виживати. Друге може її вбити.
Вона ніколи не мріяла про принців. Але одного осіннього дня замість свого боса опиняється у Венеції, де знайомиться з герцогом, який звик, що жінки не можуть відвести від нього очей.
Марта може. Щоправда, зовсім не тому, що їй байдуже.
Острів, старовинний замок, розкішні сукні, спекотні ночі й чоловік, поруч із яким так легко повірити, що цього разу все буде інакше. Небезпечний, владний, звиклий отримувати бажане.
Але в казках є одне правило: не зазирай за лаштунки.
Особливо якщо вмієш запам’ятовувати те, чого ніхто не повинен був бачити.
Іноді, щоб високо злетіти, треба спершу впасти. А щоб помститися, знадобляться фотографічна пам’ять і чуже обличчя.