Кохання, що не мало статися

- Це помилка. - шепочу в губи хлопцю, коли той мене цілує. - Дан, ти мене чуєш?
- Начхати, - Дан продовжує мене цілувати. - Навіть якщо й так, це найкраща помилка в моєму житті.
- Батьки будуть проти, ти ж знаєш. - відповідаю я, намагаючись відновити дихання.
- Ніхто за нас не може вирішувати нашу долю! - він обіймає мене за плечі. - Навіть найдорожчі люди у нашому житті.
- Дан, пообіцяй мені. - дивлюся у вічі хлопцю. - Що будеш поряд, завжди.
- Емі, думаєш, тут потрібні слова? Інколи вони дуже зайві.
- Дан. - кажу більш вимогливо.