— Ти в моєму домі, малявко, — Артем перегородив мені вихід із кухні, зухвало посміхаючись. — І твій татусь не захистить тебе, коли ми залишимося наодинці. Хочеш жити тут спокійно? Грай за моїми правилами.
— Скоріше дракони полетять над Києвом, ніж я підкорюся такому нахабі, як ти, — я виклично зіставила свій погляд із його темними очима. — Давай парі: хто перший зламається й попросить про пощаду — виконує будь-яке бажання іншого.
— По рукам. Але не плач, коли програєш, «сестричко».
Мій батько знову одружився, і тепер у мене з’явився зведений брат. Артем — гордість університету, улюбленець дівчат і мій особистий нічний жах. Ми оголосили один одному війну під одним дахом. Але що робити, коли наше запекле парі виходить з-під контролю, а від його випадкових дотиків у темряві коридору моє серце