1 074
Анотація до книги "Голос з нізвідки"
Щовечора, повертаючись з роботи Агнелія чує голос. Вдень вона живе звичним життям, ходить на роботу, займається поточними справами, і тільки-но приходить вечір, поруч із закинутим міським замком починається те саме. Вона не може пояснити звідки цей голос, кому належить, але чуючи його, наповнюється жахом. Аж поки одного дня, таки зустрічає того, хто до неї говорить...
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! Маю кілька запитань, чи не могли би ви написати мені в інстаграм, дякую. s.batura_writer
Доброго дня, я організатор проекту - Журнал "Аполог" (безкоштовний журнал цифрового формату), пропоную вам прийняти учась в цьому журналі, як автор опвіданнь, якщо зацікавило знайдіть в телеграмі - Журнал "Аполог" і напишіть адміну. Проект звичайно на етапі старту, але можете теж підтримати підпискою.
Скажіть, будь ласка, чи мали ви на увазі якесь конкретне місто. Дякую.
Дякую)
Маніакально-депресивний психоз, синдром нав'язливих станів. Не хоррор. Хороше психоделічне оповідання.
Дякую за коментар
Приєднуюсь до попередніх спостережень над текстом. Сприймається як історія хвороби. Причому, як би це пояснити, щоб не виглядало дурницею, м. Навіть у хвороби є певна логіка перебігу й загострення, часто збочена, але є. Як це називається, мабуть, етіологія і патогенез? А тут усе виглядає аж надто фантасмагорично: вечори, цей замок, із яким наче має бути щось пов'язано, але нічого насправді не прояснюється, кров, страх. На цьому загострено увагу, і вставки про роботу й одноманітність виглядають не причиною стану, а ковтком свіжого повітря в цьому мороці. Загалом стан героїнгі здається навіть не психозом на тлі нервового виснаження, а капітальною параноєю через якийсь сильний, але забутий переляк, і коли ніякої розгадки з цього приводу не подається - це розчаровує.
Але так, наприкінці дійсно починаєш сумніватися в реальності цієї дівчини. Це, мабуть, плюс.
Дякую за Ваш коментар
Містична історія! Гарно відчувається настрій твору та добре прописані переживання героїні. І кінцівка така яскрава. Ви часом не думали над продовженням?
Віктор Полянко, Віктор, дякую за Ваш коментар. Поки-що ні, хотілося завершити саме оповідання. Але Ви наштовхнули на роздуми:)
Радше не містика, а опис початку психічного захворювання, яке розвинулось на фоні нервового виснаження та невдоволення власним життям героїні, що було посилене закритою ЧМТ. Проте все ж написано непогано, і я до кінця чекала розвязки, тому дякую за інтригу.
Анна Пахомова, Анна, дякую за Вашу думку
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати