342
Анотація до книги "Фрілендські байки"
Після усього, що пережили наші герої з книг "Історія паралельних світів" та "Історія фріленда" Оранж усе ж зайнявся написанням творів на основі своїх фантазій які стали зватися фрілендськими байками. Окрім цього він зайнявся ще дечим про, що буде в цій збірці.
Зміст книги: 6 глав
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗдається, гг круто повезло з цією Мією)
Зберігаю.
Читатиму)
Тая Бровська, Це не здається). Що Ви очікували від історії придуманою в 12 років від закоханого хлопчика?)
Охреніти, як Кирило вирішив позбутися суперника!?
Варто йому дати гідну відсіч. Сподіваюся, так і буде?
Тая Бровська, Сподівайтесь)
Дякую за цікаву історію. Мені було дуже цікаво спостерігати за подіями в різних світах. Я ще не читала таких історій. Успіхів, безмежного натхнення і багато постійних читачів. Чекаю від Вас нових творів.
Лана Рей, Дякую, аля це далеко не так просто. Ті декілька кораблів моїх цілей вже розбиті і один тільки доплив і я вже хоч не здохну так безславно будь ця смерть завтра чи через сто років. Може і буде легше, а може стати й тяжче. Я не бачу у собі щось величне і не впевнений чи зможу хоч з НМТ розібратися. Так усе може пройти но і так само є ризик, що пройде воно по тобі. Тяжко втратити надію коли вона по суті і так втрачена. Нових сенсів життя я не збудував, а основною причиною утримання мене живим є страх. Цим сенсом життя виступало письменництво, але рано чи пізно усе закінчується. вибачте за нагнану таску і дякую за підтримку.
Цього разу якась дуже сумна історія у Вас вийшла. Мені дуже шкода бідолашного Росса. Пишіть швидше нову історію, де він живий і з ним все добре. Натхнення і нових ідей.
Лана Рей, Ну як я і писав, що це історія була після того як я постріляв з калаша і там мене конкретно оглушило й видно й по мозгам дало, що я аж цю історію сформував, а якщо серйозно, то між тим Россом і мною різниця в тому, що я тільки фантазую про це, а він реалізував це.
Прочитав пару ВЕЛИКИХ книг, могу с уверенностью сказать, что автор просто гений. ВЕЛИКИЙ ПИСАТЕЛЬ, ПИСАТЕЛЮ ПИСАТЕЛЬ. Короче, рекомендую. Под пиво самое то!
Valerii Potapenko, Дякую за обіцяний коментар)
Коментар видалено
Стилістично текст нагадує щоденникову сторінку, не поліруючи себе граматичними формами або стилістичною вибагливістю — ніби свідомо відмовляється від естетики, щоб залишитися сирим і чесним. І в цьому є своя правда. Це — документ емоцій, а не літературний перфекціонізм. Тут усе трохи криве, рване, як скло після удару — але кожен уламок ріже до крові.
Ніка — це свідок. Не жертва, не месія, не злочинець. Вона — точка перетину. І те, як вона описує Росса, як намагається сказати правильні слова, не знаходячи їх, — це реальна безпорадність, що вбиває не менш ефективно, ніж куля. Її голос — це голос тієї більшості, що бачить біду, але вважає себе «збоку». І отут ми впираємося в найстрашніше: моральне питання про межу відповідальності. Де вона? Хто відповідає, коли система мовчить, а знущання — це вже не випадок, а ритуал?
Росс — не просто хлопець у окулярах. Він — віддзеркалення тієї отруєної культури, де слабкість — це тавро, а біль — приватне хобі. Його фраза «тільки в петлю або їх розстріляти» — це не спроба шокувати. Це постріл у вухо глухому світу. Це оголена істина про те, як легко хороша дитина може втратити себе в пошуках справедливості, коли її ніхто не чує.
Віслон Веймер, Дякую Вам за ще один розбір моєї шизи. Я аж відчув себе хорошим письменником хоча я просто висвітлюю свої божевільні думки в творах.
Бажаю вам успіхів)))
Світлана Романюк, Ну успіхи і я це трішки так антоніми (в даний момент точно), але дякую за побажання. для моєї самооцінки як раз щоб підрости).
Я прочитала продовження Вашої історії. Дуже рада, що Росс і Ніка знову зустрілись і навіть одружились. Шкода, що лиходію вдалося втекти. Сподіваюсь, що його все ж впіймають. Цікава, приємна історія. Успіхів, безмежного натхнення, нових ідей і багато читачів.
Лана Рей, Трішки спойлерну. Про цього лиходія буде сказано в слідуючому творі який не тільки розкаже про нові пригоди фрілендістів з минулих моїх книжок, а ще й дасть проявити себе усім головним героям з інших творів у боротьбі як і проти старої так і проти нової погрози. Дякую за приємний коментар і за побажання. Надіюсь, що фінальна частина збірки Вам теж сподобається. І трішки поправлю, що це не продовження, а віддільна від інших історія (поки).
Цікава та інтригуюча історія. Легко читається. Мені вона теж сподобалась найбільше.) Захопило з першої сторінки. Пишіть далі. Чекаю від Вас нових історій.
Лана Рей, Навзаєм
Вау, яка жива і щира історія! Ти дуже майстерно зловив емоційний нерв — усе наче написане в моменті, коли серце ще б'ється зі страху й адреналіну. Від теплого початку з Мією (легкі буденні діалоги, дрібні турботи) до різкої зміни атмосфери, коли все валиться у безодню хаосу — перехід зроблений круто і природно. Страшно уявити, що таке пережити: пробудитися після двох тижнів коми в напіврозваленому світі, де поряд люди божеволіють через кристали…
Дуже сподобалося, як ти тримаєш емоційний темп: від легкої іронії до справжньої паніки й битви за життя. Знайомі голоси, знайомі обличчя — і раптом усе перетворюється на боротьбу за виживання. Особливо класно вдалися моменти, де ти підкреслюєш дрібні деталі (сумка, ніж, підручники) — вони заземлюють сцену, роблять усе ще реальнішим.
Що можна ще покращити: діалоги. Місцями вони звучать надто прямолінійно. Спробуй додати більше емоцій у відповіді персонажів — не просто "так" або "ні", а якісь характерні фрази, нервові жести, відчай або роздратування в голосі. Це додасть глибини і розкриє героїв ще яскравіше.
І ще порада: в екшн-сценах ("підбігла трійка невіжених", "відстріл") можна трохи уповільнити розповідь через відчуття героя: як звучи
Віслон Веймер, Дякую за похвалу і критику. Радий, що мої шизові історії не такі й бездарні. За поради особлива подяка оскільки я тугодум навряд додумався б до цього. Надіюсь на таку ж підтримку у слідуючих історіях.
Цікава історія, що постійно тримає в напрузі. Я хвилювалась за долю Росса, Мії та їхніх друзів. Очікую на продовження їхніх пригод. Успіхів, натхнення і багато постійних читачів.
Лана Рей, На рахунок цікавої історії поправлю, що це історії які працюють як в минулих збірках де одні і ті самі персонажі тільки в паралельних світах і в цих історіях я б хтів просто завершити визволення історій залишившихся страждальців і висвітлення нових ідей які з'явилися. Хоч усі ці персонажі поки ніяк не пов'язані, але їх час ще настане оскільки того вченого без покарання не залишать, а це можуть зробити ті хто про нього знає бо хто зна, що він ще скоїть. Дякую за побажання і ха переживання за героїв. До кінця місяця думаю вийде ще один твір де вже буде більше сказано про вченого і буде більше деталей сюжету і лору.
Твоя історія має щось дуже справжнє — щемке, юнацьке, болюче, але живе. Вона про емоції, які легко впізнати: зрада, перше глибоке розчарування, підтримка там, де не чекаєш, і нові почуття, що народжуються з темряви. Ти дуже щиро передаєш голос головного героя — його розгубленість, біль, відчай і водночас наївну сміливість, із якою він усе ще вірить у добро. Це гарна основа для історії про дорослішання через випробування.
Моменти з дахом — драматичні, і хоча трохи стирається межа між реалістичним і перебільшеним, вони добре працюють як емоційний тригер для розвитку сюжету. Мія — цікава героїня: спостережлива, добра, ініціативна. Її поява та реакція — один із найтепліших моментів, бо вона діє, коли інші відвернулись.
Віслон Веймер, Дякую за такий приємний розгорнутий коментар. Про стирання грані між реалістичним і перебільшенням скажу, що це був мій самий перший концепт і тому він такий яким Ви його описали і мені довелось потрудитися щоб привести цей концепт в щось більш нормальне оскільки багато чого було перероблено, вирізано, додано. До прикладу глав героя відбивати мав не спецназ, а однокласники які біс пойми звідки взяли пушки, фінал теж був змінений для більшої логіки. Ще раз дякую за цей коментар який показує, що мої пережиті страждання в яких народжуються мої твори були не повністю в пусту.
Заінтригували... Цікаво, що ж буде далі із Россом і Мією? Бідолашний хлопець стільки всього пережив, що я дивуюсь, як він так стійко тримається. Дуже хочеться, щоб у них із Мією все було добре. Успіхів, натхнення і багато читачів.
Лана Рей, Відповім на Ваше питання - за них не переживайте вони живуть собі щасливо. Оскільки про ці верції Мії і Росса більше нічого не буде сказано (напевно), то можна рахувати, що твір про них з відкритим фіналом, а те, що я писав можна при бажанні використати як їжу для додумування . Дякую за приємний коментар. Побільше Вам щастя і по менше болю.
Вітаю з новинкою
Еліс Грінд, Дякую. Надіюсь історії які будуть у цій збірці Вам сподобаються
Вітаю з новинкою. Дуже інтригуючий початок. Успіхів, безмежного натхнення і багато постійних читачів.
Лана Рей, Дякую. Будьте готові, що таких інтригуючих початків буде багато оскільки усі твори майже ніяк не будуть пов'язані один з одним).
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати