Любов під градом куль

Епізод 1

Не знаю чому я пишу це. Видно просто треба випустити емоції після усього пережитого.

Надіюсь, що я не пожалію про це.

Моя історія супроводжується купою дивних і фантастичних моментів і болю, тому не судіть строго.

-Привіт милий, -привіталась зі мно моя крихітка.

-І тобі привіт мала, -відповів я їй.

-Ти домашку зробив по географії?

-А ти знову ні?

-Ну... так.

-Тоді тримай.

-Дякую тобі  любий. З мене сюрприз.

-Не варто МІя. Краще вже займись хоч колись цією географією.

Ех і у той момент я і гадки не мав. що мене буде очікувати.

Після половини уроків ми з Мією пішли занести книжки в бібліотеку які сьогодні ми зібрали і дотягнувши їх ми пішли на вулицю захомячити щось поки є час від перерви.

Я так розумію треба ввести трохи деталей про себе. Мене прозвали Девін Росс - хлопець з доволі хорошими показниками в навчані і середніми в спорті. Мія Оверчук - моя однокласниці і разом з цим моя дівчина з якою я вже вісім місяців, мила дівчина з доброю душею і серцем та з невеликою популярністю в нашому класі.

Повернемось до описуваним мною подій.

Не встигли ми дійти но найближчого кіоска з випічкою як до нас підійшов Олег - хлопець який по пліткам поклавший на мію око  знаючи, що вона вже довго зустрічається зі мною. Поршивець.

-Опа, кого я бачу. наші голубки, -сказав він з невдоволенням у голосі.

-Чого тобі гніда?, -різко відповів я.

-Лиши нас з Мією наодинці, мені терміново треба з нею переговорити.

-Ще чого? Було б про, що з тобою говорити!, -відповіла з невдоволенням Мія.

-Тоді скажу при тобі Россе. Мія, ти готова стати моєю дівчиною і покинути цього простака?, -сказав Олег ставши на одне коліно.

Олег був сином якогось лідера корпорації який займається біотехнологіями і який має з цього великий прибуток.

Мія почувши його слова відпустивши мене попросили не тримати її і підійшовши до Олега вдарила з усієї сили.

-Пішли милий.

-Молодець, моя краля. З мене тоді сьогодні безкоштовний обід.

-Було б щедро.

А Олег отямившись був розбитий судячи по його фізіономії.

-Милий, а ти чув про те, що у місті з'явилпсь якась епідемія агресії?

-Тобто?

-Деякі люди починають нападати на інших людей і більшість з них встигають накоїти біди, а з їхніх тіл часто стирчить якийсь кристал який напевно і викликає агресію.

-Так я чув про це, але відчуття, що це чиїсь експерименти, а не вірус.

-Теорій багато Россе і усе може бути у цій ситуації.

-Може і так.

Як тільки ми почали йти до школи я відчув удар в спину. Це був Олег з бітою.

Я наказав мії бігти, а сам спробував затримати його но з кулаками прооти біти не попреш і після ще декількох ударів я втратив свідомість.

Епізод 2

Я отямився в лікарні. 

Плки я отямлювався я побачив дивний стан палати. Вона була буцім закинута.

Біля мене була моя сумка в якій я знайшов телефон, ніж і шкільні підручники та зошити.

Я продовжив оглядатися і виявив відсутність світла.

-Щось тут не так, -промовив я тоді

Я додумався подивитись яка зараз дата і був в шоці коли мене побив Олег, то було двадцять сьоме березня, а коли я подивився на дату, то було вже восьме квітня тобто я провалявся більше двух тижнів.

Не без проблем, але я почав виходити з палати і я вже очікував коли на мене вийде живий труп оскільки лікарня теж було покоцана.

Коли я вийшов з лікарні, то я побачив декілька мертвих людей і приготував ніж, але біля одного з мертвих була рушниця і після її перевірки виявив, що вона заряджена.

Оглянувши трупи я виявив, що в декількох з них стирчали якісчь кристали і видно поки я валявся, то ці крастали з невіженістю стали заражати людей частіше і ці люди почали вбивати простих людей.

Зв'язок на диво був відсутній і тому подзвонити кудись було неможливо і я вирішив просуватись до знайомих мені місць.

Школа була ближче усього і тому першою точкою була вибрана вона.

Підійшовши до неї я почув чиїсь знайомий голос.

-Прошу не треба! Пожалійте мене!, -кричала якась дівчина.

Підійшовши поближче я побачив Наталку - свою однокласницю яку видно вже збирались вбити якісь два мужика з ший яких стирчали кристали.

Підготувавши рушницю я вилетів і нажавши на спусковий гачок зніс голову одному з нападників, а поки другий нападник обернувся, то побачив як в нього летить смерть.

-Росс?, -здивовано спитала Наталка.

-Так. А тепер будь-ласка давай знайдем більш безпечне місце і ти поясниш, що тут твориться.

Але видно нас відпускати не захтіли оскільки підбігла ще троє невіжених які буцім були під чиїмось контролем.

-Стояти!, -закричав один з них.

-Хто ви і, що вам треба?, -запитав я.

-А ти з іншого міста сюди приперся і не в курсі хто тут править?

Не чекаючи на відповідь я зніс його голову, але це була остання куля.

Як тут на інших двох накинулись Паша і Ростислава які тиху підкралися і зарізали гадів.

-Шию паказали!, -крикнув Паша наставивши пістолет який був у його кобурі.

-Хей друже спокійно. Можеш пояснити, що коїться?

-Для початку перевірка на невіженість. Покажи шию.

Я мовчки показав свою шию. Наталка зробила те саме.

-Добре ви чисті, а тепер будь ласка за нами. Ми відведемо вас у більш менш безпечне місце поки підкріплення не набігло.

Ми прийшли у якийсь підвал багатоповерхівки де схоже вони жили.

-А тепер хто-небудь поясніть, що тут коїться. Я пробув половину місяці у комі і я не знаю, що тут коїться.

-У нас об'явився якись вчений який провів експеримент з кристалами невіженості, а тато Олега, Вініамін, вирішив його підтримати на умові, що вчений здобуває захист. а вініамін можливість зробити контрольованих невіжених для утримування міста під його владою.