Ось уже п'ятнадцять років Єва живе новим життям, змінивши зовнішність і прізвище, не озираючись назад і не згадуючи ті дні, коли у неї була родина. Її одержиме кохання до зведеного брата не принесло ні їй, ні її прийомній родині нічого окрім болю і розчарування. Втікаючи від свого минулого, Єва вважала, що спалила всі мости, що ніхто із її рідні ніколи не знайде її, що ніщо не нагадає їй про її ганебний вчинок і ту божевільну ніч, коли вона тікала з дому Нікольських...
І чи зможе вона тепер побороти свою фобію, коли в її життя знову увірветься кохання, якого вона зовсім не чекала, до оскоми ненавядячи людину, з якою зарікалася навіть не дихати одним повітрям? Чи в змозі поранене жіноче серце пробачити те, що, здавалося, неможливо пробачити?