157
Анотація до книги "Дзвонять дзвони"
Роман про події, що безпосередньо передували 24.02.2022. Серія тісно і часом несподівано пов’язаних між собою нарисів із життя досить великої кількості людей із різних куточків нашої країни, кожен зі своєю унікальною історією. Від канадського журналіста українського походження, який приїхав на історичну Батьківщину висвітлювати чергове загострення до ностальгуючої за Радянським Союзом старої вчительки історії, що мешкає в окупованому місті. Кожен заклопотаний особистими проблемами, драмами і мріями. І все це на тлі реальності, яка стрімко котиться до прірви, що ми її воліємо не помічати.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. У книзі містяться сцени, які можуть справити гнітюче і тяжке враження на людей, травмованих цією жахливою війною. Не читайте її зараз, якщо відчуваєте, що не готові до цього.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. У книзі містяться сцени, які можуть справити гнітюче і тяжке враження на людей, травмованих цією жахливою війною. Не читайте її зараз, якщо відчуваєте, що не готові до цього.
“Щоб зрозуміти війну треба дослідити її витоки. На мою думку, автрору це вдається з неймовірною точністю. А подача матеріалу в художній формі робить книгу до того ж ще й дуже цікавою.”
Зміст книги: 10 глав
Останнє оновлення: сьогодні
27 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкажу чесно: в деяких місцях підгорає. В Україні не все так і погано було. Особливо у порівнянні з тим, що зараз відбувається
Ірина Скрипник, Дякую за відвертий коментар. Я розумів, що на цю тему може бути дуже неоднозначна реакція, тому і довго вагався, чи викладати цей твір взагалі. Як на мене, то в Україні все було дуже по-різному (у кожного своя бульбашка, свої особливості). І, звичайно ж, було набагато краще, аніж під час повномасштабної війни. Та існували вже тоді деякі до неї передумови, яких багато хто не помічав (може й я теж), але тепер вони стали очевидні, коли озираєшся назад. Я спробував показати різні сторони нашого життя і суспільства, але в першу чергу саме ті, в яких ми були певною мірою вразливі, і якими ворог скористався. В мене й самого місцями дещо підгорало, коли я писав, повірте. Але було якесь вперте бажання не оминати жодні неприємні явища, якщо я їх реально бачив і відчував.
Христос воскрес! І Божого благословіння вам, Володимире.
Сьогодні свої враження я вирішила розмістити у блозі, сподіваюсь, так їх побачить більше людей. Нехай збільшується кількість прихильників роману. А сама я, тим часом, продовжую крутити ваш калейдоскоп.
Єва Ромік, Воістину воскрес! Єво, немає слів, щоб сказати як я вам вдячний за постійну підтримку та увагу до моєї книги. Після всіх приємних слів, які почув стосовно цього роману від вас та від Тетяни, і інших читачів - обов'язково, якщо Бог дасть, завершу цю книгу і викладу її тут повністю.
Ох вже ці радянські вчительки... І обурює те, що таких їх ще багато лишилося! З тими архаїчними поглядами і переконаннями. І саме через таких Україна зараз має боротися проти загарбників.
Дякую, Володимире, знову не можу відірватися!
Тетяна Овчіннікова, Я тільки но перейшла за рекомендацією)
Ситий, неповороткий Старий Світ, який і уявити собі не міг повноцінну війну посеред Європи. Ех, якби не їхні побоювання ескалації, якби не розваженість у прийнятті рішень! Та історія не має умовного способу, на жаль, тож маємо те, що маємо...
P.S.: дуже не люблю писати про неточності, та все ж.
Близько місяця тому...
Женева, Швейцарія
А дата 11 січня? Чи то я чого не зрозуміла?
Володимир Забудський, Ну, то вже взагалі розкіш - мати редактора там, де Ви зараз))) Ваш текст дуже гарно вичитаний, а автору, по собі знаю, дуже й дуже важко видивитися усі ті помилки, які потім аж стрибають у "свіже око".
Ото справді, бувають люди, затишні як дім! Просто ду-уже сподобалася Софія Гнатівна, і вся її сім'я (хоча при згадці Азова і Маріуполя серце стислося у нехорошому передчутті).
І на противагу - Гріша... От вже контраст, так контраст!
А за Кримом серце защеміло)))
Дякую за ті емоції, які дарує Ваша книга!
Тетяна Овчіннікова, Дякую. Воно і в житті так. Дуже багато людей розчаровують і провокують певну мізантропію своїми вчинками, але іноді зустрічаєш когось справжнього, світлого, і повертається віра, що для людства ще не все втрачено. Окупованих територій це стосується у тому числі. Зараз часто натикаюсь на дуже категоричні судження, які кидаються із крайнощів в крайнощі, або "там всі за Україну і дуже нас чекають", або "вони там всі сєпари". Та істина, як завжди, набагато складніша. У цій книзі пробував показати наближених до реальності персонажів, та їхні мотиви. Мабуть, моя глибока антипатія до російських загарбників та їхніх посіпак не дозволила мені бути повністю об'єктивним, але я намагався, як міг.
Дякую. Читаю з величезним задоволенням, ще й чоловіку порадила. Але я була б не я, якби за щось не зачепилася ))) Цього разу побачила два русизми.
Два чоботи пара. Українські відповідники - "обоє рябоє" або "яке їхало, таке здибало".
Кесарево січіння - кесарський розтин.
Під кінець наче зову на Учкуєвці побувала. Дякую. Чекаю продовження.
Єва Ромік, Дякую, що читаєте, і за помічені недоліки. Обидва вже виправив)
І, звичайно ж, окрема величезна подяка за рекомендацію. Це для мене дуже цінно.
От точно, українцям тільки волю дай - і помстилися б, і розвалили все у клятій рашці! Цікавезний розділ, який знову змушує задумуватися над мотивами, і не лише клятих сусідів, але й союзників, які видають інформацію та допомогу ледь не по чайній ложці.
Ну от просто дуже цікаво! Я рада, що Ви наважилися публікувати саме цей твір!
Володимир Забудський, Та ну як його можна не читати?! Роман затягнув мене просто з вухами)))
Володимире, це класно! Ви все врахували. Хто не вдумувався в усе те раніше матиме змогу побачити всю картину цілком.
Розповсюдження російського культурного наслєдия по планеті зайвий раз переконано в тому, що справжня російська культура це лише матюки та горілка.
Єва Ромік, Дякую, що продовжуєте читати. А щодо російської культури - ви праві. І вона має дивовижну здатність поширюватися та витісняти усе інше з найнесподіваніших місць. Я бував у Таїланді, і на власні очі бачив це все - російськомовні вивіски, місцеві із туристичної сфери володіють російською, вуличні музики співають російських пісень із матюками, і т.д.
Розрізнені герої в найвіддаленіших куточках світу, самі того не підозрюючи, міцно сплітаються у клубок. І якщо про візитера з того світу читати було гидко (це ніяк не стосується Вашого стилю - він бездоганний!), то вже розмова у МІ6 викликала усмішку) Знову дякую! Неймовірно цікаво!
P.S.: І таки підозрюю, що Вас подадуть у розшук на болотах за цей роман)))
Тетяна Овчіннікова, Дуже дякую))
Українці бувають різні. Подекуди може й не дуже привабливі. Але яке ж полегшення після тієї московської кунсткамери опинитися знов в Україні.
Єва Ромік, 100% )
Яких «цікавих» людей Ви згадали у цьому розділі! Яке щастя, що про декотрих них ми вже говоримо у минулому часі. Побільше б таких! І як же тригерить після прочитання розділу! Про це все просто необхідно писати, кричати звідусіль! Щоб не дай Бог хтось не забув, не став часом співчувати цим нелюдям.
Чудово пропрацьовані деталі, помітно, що Ви провели глибоку роботу, щоб не здаватися голослівним! Двічі прочитала розділ, щоб вже точно осмислити його) Дякую! Ви пишете неперевершено!)))
А ще сьогодні виникла думка, що якби Ваш роман вийшов на папері, я б була у перших рядах серед тих, хто захотів би його придбати)))
Володимир Забудський, От ви фантазер! Насмішили ))
Новий розділ - і я знову у захваті)))
Як цікаво, детально розписані мертві стосунки у сім'ї Миська, його оборудки, колоритний Виноград, перегару від якого ніби навсправжки вдихнула, юнацький максималізм Галі та флегматичний Сашко. Такі різні і такі рідні українці!
Дякую! Це просто неперевершено!
Тетяна Овчіннікова, Дуже радий, що Вам подобається)
Ну от! Ще й Даша з Женею із пекла вилізли! Але без них росію нє понять, це факт.
Кілька технічних питань, і читаю далі: в першому реченні два однокореневих слова. В одному з випадків "поверх" варто замінити на "рівень". Двоповерхова квартира на верхніх рівнях, або дворівнева квартира на верхніх поверхах. Про кірієнка і чотирнадцять років. Там не двадцять чотири має бути? Чи я щось не так зрозуміла? В останньому абзаці "політ подумки філософів"', не "думки"?
Володимир Забудський, Помилки трапляються у всіх, і читачі у їх пошуку - найкраща допомога. Це звичайна робота над книгою. А взагалі, ваш текст це практично взірець грамотності і стилю.
Ви мужня і талановита людина. Так реально зобразили те відразливе збіговисько, що просто волосся дибки стає коли читаєш. І буцімто знають люди все те, а нагадати, ще й у вигляді художньої книжки, зовсім не зайве.
Шкодую що не встигла дати книзі рекомендацію, Тетяна випередила мене і тепер, за правилами Букнету я мушу чекати тиждень, але сподіваюсь все ж таки надолужити цю втрату.
Єва Ромік, Дякую, неймовірно приємно отримати такий відгук, це для мене дійсно важливо, бо я дуже сумнівався, чи зараз час для цієї книги, чи взагалі вона буде комусь цікава та потрібна. Тепер є сильна додаткова мотивація усе ж її закінчити.
Як багато героїв Ви перемішали у цьому розділі. І в кожного власне бачення, власна доля. Такі глибоко пропрацьовані персонажі, кожен - як живий, викликають щирий захват Вашим талантом)))
Влучна думка: вкрай критична до своїх творів авторка, але вразлива і беззахисна до сторонньої критики. Просто з мене списана ':-)))
Дякую, і цей розділ шалено сподобався))) Чекаю на наступний))) Творіть, Вам чудово це вдається)))
Володимир Забудський, Так, я зранку побачила) Такі тяжкі й суперечливі теми зараз необхідні, як ніколи, бо втеча від реальності не завжди доцільна. І якщо моя рекомендація поспияє просуванню Вашого роману, я буду просто щаслива!
Прочитала. Дякую. Дуже важкий для сприйняття розділ. Морально важкий. Написано бездоганно.
Хочу щоб якнайбільше людей читали вашу книгу, бо це все необхідно їм нагадувати. Багато хто і зараз ховає голову в пісок, намагаючись не помічати нічого, що могло б зайве травмувати. А так не можна. Щоб перемогти, ворога треба знати не просто в лице, а і зрозуміти всі його глибинні спонукання.
Єва Ромік, Дякую Вам. Десь саме з таких міркувань я і вирішив, зрештою, все ж опублікувати цю книгу.
Н-дя, не дитяча книжечка. Чудово прописані герої, цілком правдива і буденна ситуація. Подивимось, як складеться далі, але поки що Галя залишається моїм фаворитом ))
Можливо, читати буду не ввечері, а зранку, але постараюся кожен день. Сьогодні мій ранок почався трохи пізно - не дали паскуди поспати вночі.
Єва Ромік, Дякую вам. Дуже приємно, що знаходите час почитати цю книгу. Визнаю, вона вийшла значно відвертіша, і, мабуть, жорсткіша, аніж та ж "Земля-2". Тому й поставив на ній "18+". Сподіваюсь, що книга, попри всю її суперечливість, все ж несе у собі щось таке, що дає їй право на існування. Але подивимось. Мені самому цікаво, яке враження цей текст справить на читачів.
Шкода, що москальня не дала вам поспати. Але що вдієш, це тепер звична справа для нас, українців, на жаль. Мусимо триматися! Скоро під'їдуть довгоочікувані подаруночки від Дядька Сема, і стане трохи легше.
Ох, ця глава вийшла... Я навіть слів не маю, щоб описати її))) Але знову пробрало душу від тонкого, глибокого усвідомлення психології її героїв! Дякую! Божественно і до знемоги правдиво й відверто!
Окрема вдячність за грамотну мову - вона зараз на вагу золота)))
Тетяна Овчіннікова, Дуже дякую, що продовжуєте читати. Знаю, глава неоднозначна, як і вся книга в цілому. Розумію, що змальовані в ній люди (не можу навіть назвати їх "персонажами", бо я намагався зображувати живих людей), їхні вчинки та світогляд - все це може викликати змішані емоції. Але мені надзвичайно приємно, що глава справила на Вас враження. Вже завтра о 18:00 викладу наступну)
Вітаю з новинкою! Дуже патріотично та по-український написано! Сподіваємось, на краще!
Любитель Книг, Дуже дякую)
Успіху!
Таша Павлова, Дякую)
Вітаю
Наталка Черешня, Дякую!
Вітаю з новинкою! Ви таки вирішили публікувати саме цю історію)
Я, як та, хто голосував за неї, безмежно рада і вдячна!
І вже тягну в бібліотеку. Чекайте на відгук! ;)
Володимир Забудський, Дуже правильні слова! І емоції, що викликала Ваша глава, хоч і неоднозначні, та все ж усі приємні і бажані. Вам вдалося зачепити - а це, на мою думку, найважливіше у творчості письменника)))
Все, о 18:00 всі справи летять геть, а я читатиму продовження)))
Їй бо мені та Галя подобається! )) А Сашкова мама наче з мене списана, хоч і не маю я єврейського коріння ))
Хороший початок. Чекаю продовження.
Єва Ромік, Нічого собі, ви вже впоралися із першою главою?) Дуже радий, що вона вам сподобалась))
Продовження планую викладати за тим саме принципом, що і у випадку "Землі-2" - по одній новій главі щодня о 18:00.
Натхнення вам. Сподіваюсь , дуже скоро ви ще напишете про нашу перемогу. Бережіть себе і своїх близьких.
Володимир Забудський, Дякую :)
Вітаю з новинкою! Успіхів Вам!
Таня Толчин, Дякую, і Вам також!
Бажаю успіху вашій книзі, а вам Божого захисту і перемоги. Взяла в бібліотеку. Обов'язково читатиму.
Єва Ромік, Дуже Вам дякую за підтримку, буде дуже цікаво почути Вашу думку про книгу.
Вітаю вас з новинкою!
Kalli de Narro, Дякую Вам.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати