Айлин завжди вважала, що бабусині «безцінні життєві навички» їй ніколи не знадобляться. Ну серйозно — кому в XXI столітті потрібне вміння розпалити багаття мокрим мохом, коптити рибу чи відрізняти лікувальні трави від тих, після яких три дні сидітимеш у кущах?
А потім вона прокинулась у холодному лісі Шотландії V століття.
Без телефону. Без гарячої води. Без нормальної їжі. З дивним «цуценям», яке підозріло часто виє на місяць.
Тепер Айлин доведеться виживати серед туманів, диму, диких лісів і людей, які дивляться на неї так, ніби вона або божевільна, або зараз когось прокляне. А вона всього лише хоче: не померти від холоду, навчити цих людей мити руки і зрозуміти, чому її нове життя так боляче нагадує не сон, а справжню реальність.