Білий маяк

Океан безкраїй. Відстані в тисячі кілометрів. Сім маяків тримають межу між світом людей і Хаосом — живою силою, що тисне з-за меж космосу. Їхні наглядачі — самотні, забуті, приречені.

1993 рік. Маяк №3. Старий наглядач уже не пам'ятає, скільки років він тут. Він щодня пише рапорти, на які ніколи не отримує відповіді, п'є каву з іржавого чайника й піднімається по скрипучих сходах до ліхтарної кімнати. Його рутина — єдине, що залишилося. І єдине, що рятує від божевілля.

Аж поки одного ранку перед будинком не з'являються жовті троянди.

Їх ніхто не садив. Вони не ростуть на цьому острові.

Але вони квітнуть щоразу, коли приходить Він. Або Вона. Або Воно.