Анотація до книги "30 днів, що змінять твоє "завтра""
Це 30-денний трансформаційний non-fiction проєкт.
Для кого ця книга: 1) для тих, хто хоче навчитися мислити позитивно та фокусуватися на власному «Я»; 2) для тих, кому не вистачає мотивації, натхнення та внутрішньої опори; 3) для кожного, хто прагне вийти з кола рутини, подолати щоденний стрес і повернути у своє життя щиру радість.
Формат книги — один день — одна коротка глава. Щодня на вас чекає коротка естетична замальовка для правильного настрою, сильна маніфестація дня та легка практична дія, яка закріпить цей стан у реальності.
Ви сформуєте міцну звичку починати свій ранок із впевненості, трансформуєте внутрішні установки та налаштуєте свій день на успіх, спокій і гармонію.
Додавайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити дні.
Для кого ця книга: 1) для тих, хто хоче навчитися мислити позитивно та фокусуватися на власному «Я»; 2) для тих, кому не вистачає мотивації, натхнення та внутрішньої опори; 3) для кожного, хто прагне вийти з кола рутини, подолати щоденний стрес і повернути у своє життя щиру радість.
Формат книги — один день — одна коротка глава. Щодня на вас чекає коротка естетична замальовка для правильного настрою, сильна маніфестація дня та легка практична дія, яка закріпить цей стан у реальності.
Ви сформуєте міцну звичку починати свій ранок із впевненості, трансформуєте внутрішні установки та налаштуєте свій день на успіх, спокій і гармонію.
Додавайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити дні.
мотиваціяафірмаціїманіфестації
Зміст книги: 30 глав
54 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава книга! Автору -- респект!
Peter Cooper, Дякую!
Перемога.
Коли займався на спортмайданчику, вирішив приділити трохи часу книзі, яка несподівано мені сподобалася — «30 днів, що змінять твоє "завтра"». У ній знайшов свіжу ідею — уважніше зазирнути в себе. Тож вирішив пройти цей шлях від першої до останньої сторінки, навіть якщо робитиму це повільно та не щодня.
Після першої глави повністю згоден із Любистком: радість не завжди приходить іззовні — часто вона народжується з того, як ми дивимося на світ. Іноді цьому заважають власні шрами всередині, але я знаю свою силу та свій напрям. Радість — це внутрішній стан. Це той момент, коли ти не просто тримаєшся — ти навіть знаходиш силу та радість у самому зіткненні зі світом, коли зовнішній світ ламається об тебе, а не ти об нього.
Дукат., Дякую!
Сприймаю людей без осуду
Ася Терещенко, Це прекрасний скіл)❤️
Підтримка Турбота Відгук
Ася Терещенко, ❤️
Елла Сніжана Андрій
Ася Терещенко, ❤️
Підтримка?❤️
Ася Терещенко, ❤️
А я за тим малим шкетом вийшов на свою вулицю.
Місто ще спить. Скоро прокинеться та побіжить у своїх справах, а я сяду за улюблену роботу. Поруч, на дивані біля мого столу, лежатиме головою до мене мала — так близько, щоб я міг у будь-який момент погладити її.
Світ біжить, а інколи зупиняється — позаздрити. Бо молодий пенсіонер проводить день без поспіху. Центральна квартира, у самому серці міста, де машинам заборонено їздити. Знайомі викладають фото з ресторанів у моєму будинку, а я на великому балконі спальні читаю книгу, або п’ю з друзями, або сиджу з коханою. А поруч — мала, пекінес, справжня господарка цього простору.
Не просто бачити заздрість. Пекінес її відчуває, уводить мене, а я виправдовуюсь, що можу загубити собаку, відходжу.
Але спершу треба доробити роботу. Завершити війну. Купити пекінеса.
А от про знайдення коханої жінки думати не хочу — це вже ганятися за удачею.
Дукат., ну вже як є)
Вітаю з завершенням ☺️❣️⭐
Оксана Павелко, Дякую!❣️
Я довіряю своєму шляху й рухаюся у власному ідеальному темпі!
Я знову боюся сказати всупереч написаному. Страх тільки посилюється тим, що сама концепція книги мені подобається. Закрив очі й уявив, що йду лісом. Хоча який там ліс — моя уява одразу відходить убік і малює ранковий тихий парк, той, де всі ще сплять, бо ввечері довго не могли заснути. Парк доглянутий, трава скошена. І вже там, попереду мене, дріботить пекінес — малий шкет, озирається, чи я йду за ним.
Йду собі, а на дорозі валяється успіх. Я підібрав його, подивився та викинув у смітник. Бо це така добра річ, що засмічує голову та не дає жити. І пішов далі — спокійно, без поспіху, насолоджуючись життям.
Пекінес тим часом повернув додому. Гуляти добре, але вона ж живе в квартирі. Це хазяїн десь пропадає надовго — вдома йому не сидиться, він ловить птаха удачі: гроші, визнання. А мала просто радіє, що її улюблена людина повернулася та тепер проводить з нею майже весь час. Вона звернула на центральну вулицю нашого міста.
А коли почав викладати роман «Вибір вовка», зрозумів, що мені хочеться щодня заходити й читати «30 днів, що змінять твоє "завтра"» Любистка. Щодня її завдання змушують мене замислитися — ніби я відповідаю собі на запитання, які раніше навіть не ставив. Приємно дивує, що автору подобаються мої відповіді, адже я пишу їх так само, як і свої романи — щиро та розлого. Мені було дуже приємно, що Любисток рекомендувала мій роман іншим. Це додало мені віри, що те, про що я пишу, може бути комусь близьким.
P.S. Розумію, що мої коментарі часто виходять довшими, ніж у більшості. Просто ця книга справді мене зачепила та спонукає не лише читати, а й осмислювати власний досвід. Якщо колись відчуєте, що варто писати коротше, — скажіть, я поставлюся до цього з розумінням. А поки хочу лише подякувати: ідея «30 днів, що змінять твоє "завтра"» мені справді дуже відгукнулася.
Дукат., Дякую❤️
Взяла книгу в бібліо, та вже майже вечір. Тому почну із ранку неділі;)
Lyudmila Kovalchuk, Дякую! Приємного читання!
Я обираю внутрішній спокій та гармонію з собою!
Знайти спокій і гармонію із собою мені ніколи не було складно. Ще до школи я просто ставив табуретку, сідав і починав мріяти. Під час навчання в школі відкрив для себе світ книг — можливість наодинці, подалі від усіх, інтимно поринути в художній всесвіт. А коли під рукою не було нової книжки чи журналу, я знову сідав і подумки повертався до сюжетів, що вразили найбільше (найчастіше це був Жюль Верн). У технікумі взагалі міг на три дні повністю піти в читання.
В інституті це поступово почало згасати — й читання, й мрії. А після випуску, коли я зіткнувся з реальним світом, з’явилося відчуття, що книги — це лише вигадки, які не мають нічого спільного з дійсністю, а за мрії іноді доводиться платити надто високу ціну.
Саме революції 2004 та 2014 років допомогли мені вийти з цього розчарування. Після Помаранчевої революції я почав писати та знову відкрив для себе, що творчість допомагає віднайти внутрішній спокій.
Дукат., Який неймовірний і глибокий спогад! Дякую за таку відвертість!Образ дитини, яка сідає на табуретку, щоб просто мріяти, або занурюється у світи Жуля Верна — це щось дуже чисте й справжнє. І як важливо, що після всіх розчарувань дорослого світу та зіткнення з реальністю ви змогли повернути собі цей дар — через творчість і власне слово. Письменництво справді має дивовижну здатність зцілювати й знову будувати той внутрішній храм спокою, який ніхто не зможе відняти.
Моє серце відкрите для любові, гармонії та світла!
Мене особисто робить по-справжньому щасливим у стосунках, коли ми можемо побути лише вдвох. І зовсім не важливо, чим ми займаємося: гуляємо містом чи проводимо вечір із креветками на балконі. Головне, що цей час належить тільки нам і його не доводиться ділити ні з ким. Для мене це і є справжня близькість.
Дукат., Дякую)
Я відкриваю натхненню та з легкістю створюю своє нове завтра!
Може статися, що саме те, що автор відкидає як неможливе чи невдале, найбільше сподобається читачеві. Бо варто лише послабити внутрішній контроль, наважитися зробити крок за межі звичного — та народжується те, чого сам від себе не очікував.
Дукат., Коли ми попускаємо контроль і робимо крок у невідоме, сюжет починає жити власним життям і часто дивує навіть самого автора. Дякую за таку точну й глибоку думку, Дукате!
Я відкриваюся натхненню та з легкістю створюю своє нове завтра!
Тут мені вперше навіть нічого розлого відповідати, Любистку!
Лише пораджу морально підготуватися до того, що читач майже завжди читатиме не так, як це уявляв автор.
Мені здається, перше, чого варто навчитися письменникові, — це здорового егоїзму. А починати писати слід не з хрещення чи читання молитов, а з думки: «Та пішли ви всі до біса!». Писати так, ніби нікому нічого не винен. Можна навіть п'яним — потім усе одно доведеться редагувати.
Писати варто з певною впертістю, не озираючись на читача, але з шаленою закоханістю у своїх героїв. На самоті.
А коли книга вже написана — викласти її й відпустити. Не дозволяти статистиці прочитань чи продажів визначати власну цінність або заганяти себе в розчарування.
Твори для себе, а світ, можливо, наздожене!
Любисток, +
Те що я щось здібна зробити своїм розумом дарує мені щастя. Я можу написати що захочу і це неймовірно якщо колись моя книга стане відомою і я зможу щось довести мене радує звісно 16 років час на ошибку і якщо це буде моя книга я лише навчуся на ошибках я допущу при написанні
Ефілія Корг-елія, це дуже зрілий і красивий погляд на творчість! Помилки — це просто наш досвід і майстерність, яка формується з кожною сторінкою. Творіть, пишіть щиро й насолоджуйтеся цим процесом!
Я довіряю своєму шляху та з легкістю відпускаю контроль!
Перепрошую, Любисток, що не виходить читати щодня, бо робота без вихідних, а кожну вільну годину доводиться витрачати на все підряд, крім читання та письма.
Але, якщо чесно, мені навіть трохи шкода своїх товаришів по службі: коли ми заходимо відпочити на квартиру, всі просто дивляться фільми, тоді як я маю змогу подорожувати своїми захопливими світами.
Сьогоднішня Ваша глава особливо мене зачепила. Саме ця тема дуже відгукується. Скільки було очікувань, докладених зусиль, а потім — психічних зривів через розчарування: через неотримане бажане або через те, що отримане виявилося зовсім не вартим витрачених, а точніше — втрачених сил.
І дедалі більше переконуюся, що те, що приносить справжнє задоволення, часто приходить саме тоді, коли не чекаєш, не будуєш надмірних очікувань і не намагаєшся все контролювати.
P.S. А ще шкодую, що так і не навчився викладати свої думки більш стисло. ?
Любисток, Дякую!
медитація на сонці,смачний сніданок,холодный душ
Олександра Подобрій, Вау, це чудові способи заспокоїти внутрішній монолог та відчути радість життя)
Я відпочив, пишучи історію про Лисавету. Ця дівчина мене відпочила. Поки писав, навіть відчув, як прискорилося серцебиття. Завдяки своїй Лисаветі я знову переживаю стан закоханості. А ще відпочивав, пишучи коментарі тобі, Любисток.
«Я дякую собі за шлях і дозволяю собі відпочинок!»
Сьогодні я дарую собі паузу — у вигляді тактовності та тиші. Сповільнюю свій біг і свідомо даю людям поруч комфортну відстань, щоб не тиснути своєю присутністю. Іноді зробити крок назад і просто дати іншому простір для вдиху — це найкращий спосіб проявити турботу та знайти внутрішній спокій.
Дукат., дякую за цю неймовірну глибину! Оце письменницьке «відпочив, пишучи» — найкраще, що може бути. Щаслива, що історія про Лисавету повертає вам крила та стан закоханості, а наш простір дарує хвилини розслаблення. Дякую за коментарі й за цей красивий спокій. Відпочивайте серцем!
Я постійно думаю, що я б сказав собі, якби на машині часу повернувся аби себе підтримати. І не знаходжу слів. Любисток ти мені нагадала, що треба знайти час і написати «Український легіон 3». Але це після «Вибору вовка» та «Імперія. Пісня еліті». Я думаю, що я раніше не повірив тому, що я сьогоднішній не повірив.
Дукат., Бажаю, щоб і «Вибір вовка», і «Імперія», і «Український легіон» писалися на одному диханні й знаходили відгук у тисячах сердець.
Я завжди боявся ставати надто впевненим у собі. Здавалося, що варто лише повірити у власну правоту — і ризикуєш перестати бачити свої помилки. А без цього немає розвитку.
Для мене мислення починається з чесного «я цього не знаю» або «тут я помилився». Саме це не дає закам’яніти у власних переконаннях.
Але читаючи Вас, Любисток, я вперше ловлю себе на зовсім іншому відчутті. Логіка вже нічого не доводить, зате інтуїція впевнено шепоче: моя героїня Лисавета таки закохається в мого Лавра — у цього кремезного степового дуба, що стоїть поперек бурі.
Можливо, іноді варто дозволити собі не лише сумніватися, а й просто повірити.
Дукат., Це неймовірно зворушливо! Отримати такий «титул» від талановитого автора — величезна честь для мене. Дякую, такі слова окрилюють!
Я люблю в собі стійкість, наполегливість та те, що не втрачаю віру в майбутнє.
Дукат., Вау, це просто суперздібності!
Почуття гумору, винахідливість, мізки))
Любисток, ❤️
9. поважаю себе за вміння вишивати, терпіння копатися в історичних фактах, вміння знаходити гумор і іронію коли по пунту 2 накопалось реально скло)
Вень Чжулун, Чудово! У вас так багато талантів!
Моя перемога в тому, що я повернув собі прихильність до написання історії Лисавети та Лавра. У ній Лисавета стоїть на першому місці, а вже за нею — Лавр. Саме через це я й зневірювався: за моїм міркуванням Лавр-перевертень мав би перевернути догори дриґом все, але під час творення Лисавета несподівано вийшла на перший план.
Мені, як чоловіку, важко писати про душу, серце, помисли та думки дівчини — це для мене невідома земля. Я боявся, що понавигадую щось, що мало матиме спільного з життям. Але я включив свою старшинську власну волю та вирішив, у першу чергу для себе, описати її такою, якою хочу бачити.
Це перемога перед чужим осудом і, головне, — стати твердо на своїй думці.
Дукат., ❤️
3. Цілеспрямованість, організованість, сила духу. І взагалі, я умнічка! :-)
Vira, Чудово! Я дуже рада, що ви вмієте достойно оцінити себе❤️
Дякую Вам)
Дуже надихає)
Інесса Подгорецька, Дякую за хороші слова!
зробила обкладинку до нової книги)
Вень Чжулун, Вітаю!!!
1. У цю хвилину це моя улюблена ранішня кава.
Vira, Чудово! Смачної кави!
4. Відпускаю тривогу через те, що мій коханий занадто довго залишається в Києві без мене.))
Любисток, ❤️❤️❤️
Я відкрита до достатку та нових можливостей життя ❤️ Зараз у відпустці в Німеччині в чудовому місті Вупперталь. Тут єдина в світі підвісна залізниця Швебебан. Можливо чули, а хтось і бачив, і катався. Дивовижно!
Любисток, шкода, що не можу показати фото чи ріллс. Але просто знаючи, що є така дивасія, то колись , можливо, захочете проїхати. Це місто поруч з Дюссельдорфом.
6. нова шафка)) і тумбочка в каталозі меблів)
Вень Чжулун, чудово)
4. о, захаращення, актуалочка)
Вень Чжулун, це, певно, для всіх актуально)
5. без кави ніяк)
Вень Чжулун, а без неї й не треба)
3. приклеїтися до стільця і писати поки організм фізично не скаже "годі")
Любисток, ага, палаю)
Я вдячна подрузі за підтримку
Баристі в улюбленому кафе в парку за смачний айс-лате
І автору блогу по історії, в якому підбірка маловідомих фактів явно коштувала титанічної праці)
Вень Чжулун, О, які чудові причини подяки іншим!
Слова про щиру розмову з сестрою змусити мене засміятися бо це в моєму випадку виняток з правил, зазвичай наші розмови проходять в дусі сарказму та підколів
Павло Марійчин, Рада, що підняла вам настрій)
Дякую ❤️
Галина Федорчук, Дякую вам!
Вітаю з новинкою!
Юлія Даниленко, Дякую!
Перший день - нарешті без неймовірної європейської спеки. Чим не привід для радості. Далі - басейн. Думаю, теж порадує мене. Залишиться ще один привід знайти. Хоча, чим саме життя - не привід?)
Ньюбі Райтер, Дякую)
Зі словом "радість" в мене асоціюється... ковбаса )))
(усміхніться!!!) ❤️
Любисток, Дякую за ваш позитивний настрій!
радість - випадково натрапити на саундтрек який ідеально підходить до персонажа)
Вень Чжулун, О, це дійсно неймовірна знахідка, яка здатна зробити весь день яскравим!
Вітаю з новинкою ♥️
Юлія Куліш, Дякую!
Вітаю з новинкою! Додала собі в бібліотеку ❤️
Асея Мітрель, Дякую!
Сьогодні я вже вспів глибоко подихати коли робив йогу. Раніше я робив її за відео Сабіни Алієвої, і коли була черга пози дитини вона казала глибоко дихати і дякувати собі що знайшли час для свого тіла. Тепер мені не потрібно дивитися відео я вже по пам'яті роблю асани. Енергію в тілі я відчуваю коли справа доходить до пози Воїн три, все тіло напружується особливості підколінні зв'язки які мені ще тренувати і тренувати.
Павло Марійчин, Ого, який потужний і усвідомлений ранок! Почати день із глибокого дихання та йоги — це вже 100% успіху. Поза Воїна три вимагає неабиякої концентрації та сили, так що захоплююся вашою цілеспрямованістю! Дякую, що поділилися такою крутою рутиною, вона неймовірно надихає! Нехай ця бадьорість тримається до самого вечора!
Слово сімʼя асоціюється особисто в мене з радістю
Агнія Бурне, Це дуже символічно!
який цікавий формат!)
Маргарита Хольська, Дякую, пробую щось новеньке)
Вітаю з новинкою!❤️
Віталій Козаченко, Дякую!
Любов))
Марися Таті, Дякую!
Вітаю з новинкою ❣️✨
Ромул Шерідан, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати