Привіт від новачка + новий тренінг

Зареєструвалась, переглянула стрічку блогів і зрозуміла, що не вистачає інтерактиву. Корисно не лише для самовдосконалення, але й для знайомств із цікавими авторами. Отож, тема спільного тренування "Містична історія спільними зусиллями".

Правила:

- перше речення, звісно, пишу я)

- кожен бажаючий копіює попереднє(і) речення, дописує одне своє та публікує коментарем 

- приймати участь можна незліченну кількість разів

- гілки розповіді також можуть відрізнятись - наприклад, до попереднього речення можуть бути написані два і більше коментарі, отже утвориться дві гілки. Продовжуєте ту, яка вам більше довподоби)

Коли історія буде завершена, я обов'язково опублікую її окремим записом у блозі і вкажу кожного, хто доклав зусиль до створення.

Обіцяю, буде весело! 

Перше речення нашої "Містичної історії":

День обіцяв бути звичайнісіньким, але пакунок, який Оксана знайшла на порозі будинку, різко контрастував із різнобарв'ям червневого ранку: чорна обгортка, здавалось, поглинала сонячне проміння, яке щедро лилось із блакитного неба.

55 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анатоль
07.01.2019, 17:20:47

- Я одною ложкою їм, можу і з одної склянки випити. Тільки швидше, будь ласка.
- Одну хвилинку, пані.
Провідник вийшов з купе.
- Ну що, дорогуші, попались! - зі злорадством в голосі звернулась Оксана невідомо до кого, адже в купе вона була одна. В голові і животі у неї щось жалісно запищало.
Через пару хвилин в купе зайшов провідник. На золотому підносі стояв великий кришталевий кубок з чорною рідиною.
- А мені вона не зашкодить? - поцікавилась Оксана.
- Ні, що Ви! Це небезпечно тільки для теплокровних, - заспокоїв її провідник. - Щасливої дороги, пані.
"А я хіба не теплокровна?" - раптом чомусь подумала Оксана коли провідник пішов. "І куди щасливої дороги?"

avatar
Анатоль
07.01.2019, 14:31:38

- Мені дві порції, будь ласка. І щось, щоб запити.

avatar
Анатоль
07.01.2019, 13:38:15

- Ні... Хоча... Скажіть, а отрута для мишей у вас є?
- ?..

avatar
Тетяна Юр'єва
05.01.2019, 19:50:01

...І потрібно було придумати план.
Який мій найбільший страх? - замислилися Оксана. - Я боюся темряви, боюся мишей (хоча чого їх боятися, тих малих гризунів... Мерзенні маленькі потвори!) О! Я дуже боюся погладшати! Тому завжди вичитую у фейс-буці усілякі новомодні дієти!
Не втигла дівчина так подумати, як у купе зазирнув провідник потягу.
- Чайку бажаєте? - спитав він. - Або може щось попоїсти?

avatar
Анатоль
05.01.2019, 17:54:16

Спецслужби? Але ж я нічим не знаменита, не примітна, одинока жінка, що веде усамітнений спосіб життя. (Ну, хіба Петро часом навідується, якщо вдасться від жінки втекти).
А може саме така і потрібна спецслужбам для виконання якогось завдання? Когось з кандидатів чорнилом облити? Чи... Ні, це занадто. А чому б і ні? Виконавець попадеться, але нікого не видасть, бо нічого не знає, буде розказувати казки не розділяючи сни і реальність.
Може звабити якогось політика чи чиновника, щоб на нього компромат був в вигляді яскравих відеозаписів. (Не дарма ж були сни з сексуальними сценами).
Але ж такі пакунки по всьому світу були? А звідки ти це знаєш? З компютера? Думаєш твій трафік так важко контролювати і вставляти туди при потребі потрібні дані, щоб думала про інопланетян?
А може не спецслужби, а наркомафія вербує таким чином "агентів". Поїдь туди, візьми те, відвези туди. І думай що це гра така. А попадешся, то розказуй казочки про гру.
І як же вийти з цієї халепи? Виконувати команди, щоб уникнути покарань в вигляді кошмарів і з надією на якусь нагороду? Ні, не подобається мені грати в чужі ігри. А що ж робити? До вечора треба щось придумати. Або до одержання наступного пакунка.

avatar
Анатоль
05.01.2019, 17:39:24

- Та ні, ніякої містики тут нема. Просто спеціальний папір з мікрокапсулами сірчаної кислоти. Через деякий час оболонки капсулок руйнуються і кислота обвуглює папір. Напевне і пакунок з такого ж матеріалу.
Оце власне і все, що було в дійсності. Деякою загадкою залишається як пакунки опинялись біля порогу. Але це дрібниці. Можна дроном доставити.
Тепер сни. Якийсь ключ, вокзал, кудись їхала, сексуальні сцени. Повинна щось зробити, інакше залишусь у своїх найстрашніших кошмарах. І як приклад такого - чорні миші, що виїдають мозок.
Мирним, взаємовигідним симбіозом тут і не пахне. Явний примус до якихось дій. І покарання за те, що не відкрила перші пакунки. Отже, хтось мене змушує щось зробити. Добровільністю тут і не пахне. Але хто? І що саме зробити? Та й як їм вдається підсовувати мені такі сни?
Може якісь галюциногени зі здатністю до програмованих видінь? В пакунках? Чи навіть в подушці?
Та в чому завгодно, хоч у чаї.
І хто це мене так на щось мобілізовує?
Інопланетян розглянемо в останню чергу. Спочатку щось реальніше.

avatar
Анатоль
05.01.2019, 17:19:52

Вже на кухні, готуючи собі ранкову яєчню, Оксана трохи заспокоїлась.
Так, Оксаночко, це вже серйозно. Треба щось вирішувати, бо наступної ночі ти можеш і не пережити. Чи не прокинутись, а так і залишитись в своїх кошмарах. Психіка не витримає таких страстєй господніх.
Думай, думай, ти ж не якась безголова істеричка, щоб впадати в паніку чи робити якісь непродумані безглузді вчинки. В тебе ж хороше аналітичне мислення.
Отже, першим ділом треба чітко розділити, що було в реальності, а що лише в снах. Якщо це можливо, звичайно.
Отже реальність. Вчора виявила два чорні пакунки біля дверей. Не відкриваючи поклала їх в коморі. Чи це було позавчора? Не важливо. Це було. На місці пакунків залишилась тільки якась чорна тирса.
Потім прийшов ще пакунок. Його відкрила в садочку з усією можливою обережністю. Там була записка: "Свій шанс Ви втратили. Чекайте наступного". До речі, де та записка? Ніби на столі її залишила.
Оксана вийшла з кухні в кімнату. На столі було щось схоже на чорний обвуглений папір. Від дотику пальця він розсипався в чорну пилюку.
Невже ще сплю? - подумала вона.

avatar
Анатоль
05.01.2019, 16:13:51

Оксана відключилась. А коли знову прийшла до тями чорних мишей вже не було. Вона повільно підвелась. Що це? На подушці була чорна тирса, така ж як і з пакунка. Що вони зі мною зробили?Похитуючись, на ватяних ногах вона підійшла до дзеркала. Але свого зображення не побачила. Оксана помотала головою. З голови, через праве вухо посипалась чорна тирса. Вони зїли мій мозок! А як же я тоді мисляю? Може мозок зовсім не для того, щоб думати? А для чого ж тоді? Їжа для цих чорних мишей? А як же мені тепер жити? з діркою в пустій голові? Ну, дірку можна заклеїти скотчем, щоб нічого не сипалось, прикрити волосами - ніхто й не помітить.
Ні, це неможливо! Вона в відчаї постукала себе по голові. З вуха посипалась тирса, щось пискнуло і звідти вискочила чорна миша. Оксана зойкнула і проснулась остаточно. Вже був ранок. Але чи остаточно? Повинен же бути якийсь надійний критерій, щоб відрізняти ці сни від реальності.
Ну, дірки в голові нема. Це вже добре.

- Ну, це вже занадто! - з обуренням вигукнула Оксана.
Вона підвелася і з неприхованою гидливістю струсила із себе усю мишву. Гризуни попадали на підлогу і почали розбігатися по кутах. Залишилась лише одна - та, що вгризалася у вухо. Вона, ніби кліпса, висіла на мочці і аж ніяк не бажала розтискати щелепи. Оксана піднесла руку до обличчя, з'єднала великий та середній пальці і дала гарного "щелбана" миші. То був чудовий копняк, файний підсрачник, від якого гризун підлетів угору, вдарився об стелю і впав долі. Почувся ображений писк.
- Дістали ви мене! - із серцем вигукнула дівчина.
Вона узяла конверт і висипали залишки "новачка" на підлогу.
- Жеріть!
Зголодніла мишва згуртовано накинулась на білі кристали, почувся хрумкіт та задоволене чавкання. Миші теж не мали мозку, тож "новачок" подіяв на них аналогічно. За хвилину у купе розпочалася мишина оргія, свальний гріх, свято свінгерів, а вагон перетворився на справжній вертеп пороку.

avatar
Каріна Алієва
05.01.2019, 14:05:01

...Але дівчина відігнала від себе цей морок і рішуче відкрила конверт. Дістала клаптик паперу і почала уважно читати:
"Час прибуття - 16:13. Перша вулиця праворуч від входу до залізничного вокзалу. Останній будинок із блакитною брамою. Коли відчиниш двері - зустрінешся із своїм найбільшим страхом. Переможеш - отримаєш нагороду, програєш - залишишся там назавжди".
А поїзд продовжував швидко мчати до наступної станціЇ. Оксана поглянула на годинник - залишилось менше трьох годин до початку випробування. І потрібно було придумати план.

avatar
Анатоль
05.01.2019, 12:57:50

- Ні, ну що за фігня! - розсердилась Оксана. -Так я зовсім не висплюсь. Хоча завтра і вихідний, але ж треба й відпочити. Вона рішуче перевернулась на інший бік і закрила очі.
Але заснути не вдалось. Десь під ліжком шаруділи миші.
- Завтра ж куплю мишоловку чи отруту, - вирішила вона. - А може кота завести?
Але то буде лише завтра, а сьогодні треба їх хоча б полякати, а то заснути не дадуть.
Вона рішуче спробувала встати, але тіло її не слухалось. Вона не могла і рухнутись. Оксану охопив жах. Миші наче відчули це, чекали цього моменту і з усіх боків полізли на ліжко. Вони були не тими сіренькими пухнастими звірками, яких Оксана знала і боялась, а худющими, чорними, з довгими лапами і довжелезними мордами. Оксані хотілось, щоб це був лише сон, щоб прокинутись і прогнати цю мару, або хоча б втратити свідомість, щоб не бачити і не відчувати цього жахіття. Але всі ці зусилля, як і спроби поворухнутись виявились марними. Миші тим часом діловито обстежували її від голови до пят. Деякі засовували свої вузькі довгі морди їй в ніздрі, вуха, рот... Раптом одна з них заверещала пронизливим писком, від якого одного можна збожеволіти, і почала вгризатись Оксані в вухо.

У конверті виявився "новачок". Білі кристали отруйної речовини тьмяно поблискували на дні паперового конвертика. Вони розкладалися під впливом повітря, наповнюючи купе дивним ароматом. Першим відреагувала голова Оксани: позбавлена мозоку, вона почала занурюватися у глевке болото дивовижних видінь: вулиці, мокрий асфальт, обриси старовинної будівлі з високим шпилем, що був увінчаний хрестом.
"Солсберрррі!" - вжахнулася Оксана. - "Якого берімора я тут роблю?"
Вона з розпачем роззирнулася. Мент як і раніше лежав на нижній полці: не скулив, не плакав, не благав його відпустити, не закликав до сумління, не обіцяв більше ніколи не брати хабарів і не використовувати данну державою владу для насилля над жінками. Натомість був мовчазний, принишклий, мов залякане ягня.
Поліцай раптом перехопив погляд Оксани, стурбовано пробелькотів:
- Вот ду ю вонт?!
- Шпилитися! - рішуче відповіла Оксана, пристебнула кайданками руки мєнта до ніжки столика і всілася зверху.
Крізь вікно у купе зазирали двоє незнайомців. Бошіров і Петров трималися за руки і, змахуючи з-під вій скупі сльози, уважно спостерігали за покаранням. "Таке само і нам було", - подумав Бошіров. "Так", - перехопив його думку Петров.

avatar
Тетяна Юр'єва
05.01.2019, 11:16:08

...Раптом вона згадала, що й досі тримає інструкцію, яку їй дав хлопець разом із квитком.
Що я втрачаю, коли відкрию її? - подумала дівчина.
Відлуння якоїсь думки... щось там про мозок та чомусь про якихось прибульців чомусь турбували Оксану. Так, начебто хвилину тому хтось інший нашептував їй в ухо щось таке... Але дівчина відігнала від себе цей морок і рішуче відкрила конверт.

avatar
Анатоль
05.01.2019, 09:21:44

Прокинулась Оксана мокра і втомлена. Що зі мною робиться? То якісь ключі насняться, то поліцай... Раніше ж такого не було. Все почалось після тих загадкових чорних пакунків. Отже - причина в них. Що ж вони таке? Ще й з'являються по всьому світу.
З усього видно, що це - масоване вторгнення інопланетян. Але, схоже, їх цікавить завоювання не фізичного світу, а ментального. Вони поселяються і живуть десь в підсвідомості людини. І як віруси використовують роботу нашого мозку у сні для моделювання якогось свого життя і активності. Використовують наші голови як компютери для своїх ігор. Добре, що тільки у сні, а якщо захочуть повністю ресурси мозку для своїх цілей використати?
Ні, це їм не вигідно. Треба ж щоб люди підтримували своє фізичне життя, бо куди їм тоді вселятись? А брати на себе турботи про їжу і все необхідне людині для життя їм не хочеться, ясне діло. Не цікаво.
Може заявити в поліцію, в пресу? Та ні, висміють. Скажуть - це ж лише сни.
Як же їх вивести на чисту воду?
А чи треба? Може такий симбіоз і людям вигідний? Все-таки якесь цікаве, наповнене емоціями життя. Хоч і уві сні..
Ладно, подивимось що далі буде.

- Я тебе хочу, - мовив поліцай, уважно поглядаючи Оксані в очі.
- З якого то дива? - дівчина зневажливо поглядала на охоронця правопорядку.
- По-перше, тебе звуть Оксаною, - переконано мовив той. - А усі Оксани - звабливі користолюбні шльондри. Це ще Гоголь зауважив. По-друге, у тебе гарні очі і серйозні документи. - З цими словами мєнт уважно подивився на великий бюст дівчини. - По-третє, я виріс на баштані і змалечку люблю кавуни.
- А по-четверте? - з викликом запитала дівчина, перехопивши погляд ментяри на своєму пишному декольте.
- Я зараз на зміні, змушений сидіти у засідці чи ловити злочинців. А моя дружина дома. Сама. - Голос поліцейського здригнувся, проте вже за мить чоловік опанував себе. - І я підозрюю, що вона мене зраджує... Із сусідом, кумом та сантехніком.
- То що, поїдемо спапашимо твою курву на зраді? - в`їдливо запитала Оксана.
- Не спапашимо. Вона - хитра, як Юлька. Я б краще помстився їй. Тоді мені на душі стане легше...
Годину потому, мент - розпашілий, мокрий, з висолопленим язиком і сльозами на очах лежав на першій поличці і ледве дихав. Йому не хотілось служити, заробляти пенсію, робити кар`єру і навіть жити. Поліцай хотів одного - спокійно сконати.

avatar
Анатоль
04.01.2019, 21:07:45

Оксана проснулась серед ночі. Було зовсім тихо. Тільки десь під підлогою щось гризла миша. Великий круглий місяць заглядав у вікно, ніби хотів сказати щось важливе.
Що за сни мені почали снитись? І в цих снах я якась як остання дурепа. Безстрашно відкриваю загадкові пакунки, біжу, як помішана розумом з якимсь ключем на вокзал, рвуся сісти на поїзд, що їде невідомо куди...
Що б це означало? Може в снах реалізовується якась приглушена в реальному житті частина моєї натури? Можливо моє життя надто впорядковане, розмірене, раціональне і в ньому не вистачає безшабашності, авантюризму, якихось різких змін, емоцій, нестандартної поведінки?
Може я зовсім не така, якою є в житті? Граю лише роль спокійної, раціонально мислячої, а десь всередині мене зачаїлась до пори до часу зовсім інша істота, яка починає проявлятись в снах. Поки що в снах... Може звернутись до психолога, щоб поміг мені розібратись, хто ж я насправді?

avatar
Ірина Ярошенко
04.01.2019, 20:42:48

І, скориставшись розгубленністю старої, швидко вскочила у вагон.
Зайнявши своє місце, Оксана сіла і замислилася, куди і навіщо їде, що там знайде і до чого той ключ... Раптом вона згадала, що й досі тримає інструкцію, яку їй дав хлопець разом із квитком.

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 19:25:09

Дівчина поглянула в лице жінці й сполотніла - її очі були абсолютно чорними, мов ніч, а на вустах грала зла посмішка. Але, придивившись більш пильно, Оксана зрозуміла, що у жінці в очах - контактні лінзи дуже темного кольору. Осмілівши, вона висмикнула руку і задеркувато спитала:
- А звідти, це звідки?
І, скориставшись розгубленністю старої, швидко вскочила у вагон.

avatar
Каріна Алієва
04.01.2019, 18:13:15

Оксана поспіхом пішла до каси, навіть не подивившись, куди саме прямує потяг.
- Квиточок на поїзд 0 13:13 в один бік, - промовила вона до хлопця за скляною перегородкою.
- Ви Оксана? - запитав він і продовжив, - Ось квиток та інструкція.
Дівчина мовчки мовчки забрала чорний конверт і попрямувала до вагону. Раптом її зупинила старенька, яка жебракувала неподалік.
- Доню, дай кілька копійок...
Оксана простягнула руку із купюрою старій, аж та вхопила її долоню і почала бурмотіти:
- Ти звідти не повернешся, не повернешся, не повернешся!
Дівчина поглянула в лице жінці й сполотніла - її очі були абсолютно чорними, мов ніч, а на вустах грала зла посмішка.

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 17:28:16

... Адже, якщо існує ключ - існує й замок, який він відчиняє. Хто це сказав? Здається, Буратіно.
Я з глузду тут з*їду, - подумала дівчина.
Зайшовши у будівлю вокзала, підняла очі до інформаційного табло. Потяг №13 відправляється з 13-го перону о 13.13. Те, що треба! Оксана поспіхом пішла до каси, навіть не подивившись, куди саме прямує потяг

avatar
Анатоль
04.01.2019, 16:39:48

Так, час з цим вже покінчити, поставити крапку. Вона одягла товсті рукавиці, захисні окуляри, респіратор, взяла ніж і понесла пакунок в садок. Трохи постояла, поклала ніж на пакунок і вернулась додому - там в гаражі має бути товсте гартоване скло від автомобіля. Принесла скло, сперла його на яблуню, поставила пакунок за скло. А де ніж?
А, ось він де, а здається ніби я його на пакунку залишала. Дивно. Та ладно, це дрібниці.
Оксана почала повільно розрізати пакет, ховаючись за склом. Нічого не відбувалось. Вона легенько, з паузами розкрила картонку. На дні лежала складена вдвоє записка. Оксана витрусила її на землю, розгорнула і прочитала: "Ви свій шанс втратили. Чекайте наступного".
Що за жарти? Може прихованою камерою знімають, а тоді виставляють десь на Ютюбі і регочуть. Вона оглянулась кругом, але нікого не побачила. Дивно все це...

avatar
Каріна Алієва
04.01.2019, 16:35:42

Дівчина не мала жодного сумніву, щодо наступного кроку - адже в голові крутився дитячий віршик про поїзди. Міцно стискаючи ключ у руці, Оксана вибігла з дому й попрямувала до залізничного вокзалу, розмірковуючи про те, що робитиме далі. Адже, якщо існує ключ - існує й замок, який він відчиняє.

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 16:17:21

...який Оксана вирішила ігнорувати, бо вже знала, що почує. Розкрила пакунок і роздумливо подивилися на невеликий різний ключ.
Здається, це ми вже проходили, - подумала дівчина. - Але час рухатися далі.

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 15:52:52

... і знову опинилася на ганку перед чорним пакунком.
- Так, - сказала дівчина. - Це вже не смішно!

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 15:29:00

- Це не важливо, - відмахнувся голос. - Вважай мене своїм добрим янголом, якщо тобі так легше. Отже, відкривай пакунок, і почнемо!
- Ви з глузду з*їхали? - обурилися дівчина. - А якщо там бомба?
- Немає там бомби! - голос почав втрачати терпець. - Ти ж не хочеш знову і знову повертатися до початку?
- Але... - почала було Оксана, але слухавку вже поклали.

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 15:11:27

- Оксаночко, дівчинко! - сказав той самий приємний голос. - Не намагайся уникнути гри. Відкрий пакунок, і благаю - не носи нічого у комору!

avatar
Тетяна Юр'єва
04.01.2019, 14:43:57

Рекурсія... - спантеличено подумала Оксана. - Бісові автори! Заганяють бідолашну дівчину у замкнене коло. Вона присіла на ганок і замислилась. Потрібно якось вибиратися з цієї халепи. Аж раптом її осяяло: - Щоб вийти з замкненого циклу треба вього лише...

avatar
Анатоль
04.01.2019, 14:37:33

Петро, гад, - здогадалась вона. Знов мені мишей підкинув. Знає, як я їх боюсь. Або й щура, пакунок же великий. Думає: відкрию, а він стриб на мене... Знаю я його. А тут ще й якийсь сон дурацький снився, ніби вчора вже були такі пакунки. І навіть в Австралії. А раптом не Петро? Може й йому якусь свиню підсунути? Стоп, це ж легко перевірити. Варто лише глянути в коморі. Гм... Пакунків нема, але на їх місці якась чорна тирса. Що за чортівня?

avatar
Ірина Ярошенко
04.01.2019, 09:02:02

Оксана здригнулася, ледь не падаючи з ліжка. Що за страшний сон! Ті пакунки геть вибили її зі звичного ритму життя. Сон був настільки реальним, що важко було відрізнити його від реальності. Тож, де ті кляті пакунки? У коморі? Ні, ось на столі два пакунки, поруч ключ і чорний аркуш паперу... І знову пролунав телефонний дзвінок...

avatar
Анатоль
03.01.2019, 18:49:02

- Ну ні, в чужі ігри з невідомими правилами я не граю, - вголос сказала собі Оксана. - Я не настільки авантюрна. Спішити мені нікуди. Поки не взнаю, що в пакунках, хай собі полежать десь в коморі. Якщо вони з'являються по всьому світу, то рано чи пізно хтось таки відкриє пакунок. Та й напевно хтось вже відкривав, і невідомо, що з ними сталось. Але рано чи пізно інформація таки просочиться в інтернет. От тоді й вирішу, що з ними робити.

avatar
Ірина Ярошенко
03.01.2019, 18:18:34

Повільно дівчина піднесла телефон до вуха, звідки пролунав низький чоловічий голос, який промовив дитячий віршик:
Тут гуркотять поїзди,
Гамірно тут майже завжди.
Якщо їдемо на край світу,
Купуємо тут квитки.
Після цього зв'язок обірвався.

avatar
Каріна Алієва
03.01.2019, 17:36:32

Оксана вирішила ризикнути - згадок про смертельні випадки не було, отже, нічого небезпечного у пакунках не було. Про всяк випадок дівчина увімкнула портативну камеру, аби мати докази при необхідності. У першому пакунку вона старезний ключ, а в іншому - повідомлення на чорному аркуші паперу "Вітаємо! Гра розпочинається!". Зойкнувши, Оксана впустила листівку, і в цю ж мить задзвонив її мобільний телефон...

avatar
Анатоль
03.01.2019, 17:27:42

Виявилось, що чорні пакунки під дверима появились в Австралії, На Мадагаскарі, в Монголії, Норвегії і на Кубі. Але ніхто їх ще не пробував відкривати. Або ті, хто відкрили, з якихось причин не повідомляли про них. М-да, є над чим задуматись.

avatar
Lyubov Voznyak
03.01.2019, 17:14:44

Google вибив заголовки: "Шерсть, «мертва» земля та зуби – що робити з «підкладами»", "Часто порчі робляться через підкинуті речі ". Оксана прочитала інструкції і подумала: "Підклад значить спалити.........Віднести подалі від гріха і знищити" , - з цими думками Оксана попрямувала шукати запальничку або сірники. Але в останню секунду....................

avatar
Каріна Алієва
03.01.2019, 15:00:18

Це вже було занадто! Оксана забрала другий пакунок і поставила на стіл поряд з першим - вони були однаковісінькі. Ні, на розчленоване тіло не схоже, хоча якби то був її колишній... Дівчина посміхнулась і дістала ноутбук - можливо, у мережі знайде хоч якусь відповідь? У пошуковому рядку швидко надрукувала: "Дивні чорні пакунки під дверима що робити".

avatar
Анатоль
03.01.2019, 06:15:40

- Відкрити, чи ні? - ось в чому питання, - подумала вона.
- Викину краще на смітник, навряд чи в рік свині хтось би підсунув мені щось хороше...
А раптом там бомба, чи білий порошок? Не дарма ж обгортка чорна. Може поліцію викликати?
А якщо це космічний корабель інопланетян? Читала вчора до півночі якусь містичну фантастику, от думки і матеріалізувались, притягнули подібне.
Ні, не буду чіпати. Може воно само кудись зникне, розсмокчеться, і не стане проблеми.
Але ж цікаво...

Каріна Алієва
03.01.2019, 14:59:42

Коментар видалено

avatar
Ірина Ярошенко
03.01.2019, 14:15:03

Все ще розмірковуючи над питанням відкривати чи ні той чорний пакунок, Оксана підійшла до дверей і відкрила, відразу ж сварячи себе за те, що не подивилася, і не запитала, хто прийшов. Проте здивуванню її не було меж, коли вона побачила за дверима точнісінько такий самий чорний пакунок, як і той, що лежав собі на столі.

avatar
Lyubov Voznyak
03.01.2019, 10:51:28

Орган або голова......Може її хтось хоче підставити або чиюсь провину повісити................ Можливо, там каблучка...........можливо є якись таємний шанувальник...............або магічна паличка, яка перенесе її у інший світ. Та дзвінок у двері перервав її роздуми.

Інші блоги
Я знову з вами!
Всім привіт, можете мене привітати, я нарешті склала Державний іспит в університеті, тепер я бакалавр за спеціальністю "Початкова освіта" і повноцінний вчитель початкових класів. Але ще не все, в середу та 5 липня на
Передплата на "Головний біль мага вогню"
Вітаю всіх! Сьогодні моя фентезі-історія ГОЛОВНИЙ БІЛЬ МАГА ВОГНЮ надійшла в передплату! Це завжди хвилюючий момент очікування оцінки читачів, якою б по рахунку книга не була)) Сподіваюсь, пригоди однієї невгамовної
Передбачення по книзі. З мене цитата)
Вітаю, мої любі Натхненники!!! Зазвичай ця гра в моєму телеграм, але вирішила сьогодні організувати її тут. Пам'ятаєте (ворожіння на книзі) це щось схоже. Я називаю це передбачення. Сьогодні передбачення
Останні години знижки!
Друзі, вітаю! Поспішаю вам нагадати, що сьогодні, 21 червня, діє знижка на чудове пригодницьке фентезі "Душа середньовічного замку". Якщо ви любите старі замки, перехрестя світів, драконів та пригоди - вам точно
Завершена книга "Не втрать мене"
Щоразу прощаючись зі своїми героями, мене переповнюють неймовірно теплі та хвилюючі відчуття. Складається враження, ніби я відпускаю у дорослий світ своїх дітей та даю їм можливість на власний розсуд вирішувати, як
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше