Подальший опис можна охарактеризувати одним влучним виразом, знайомим більшості із нас по майже анекдотичному виразу – “я не вмію красиво говорити, але тост на півгодини вам зачитаю”. :)

Так само і тут, я ніколи не писав повноцінних рецензій на якісь твори, але спробую. Якщо це буде читати якийсь професійний літературний критик, прохання не сприймайте мої амбіцій всерйоз. Мені просто кортить висловитись стосовно прочитаного твору, і бажаю зробити це в більш масштабному вигляді аніж банальний коментар чи короткий відгук.

Для початку трішки передісторії. Останні декілька років, я періодично шукав котрісь україномовні онлайн літературні майданчики для самвидаву. Ви певно і без мене знаєте що із цим у нас не все так вже й і добре. По справжньому професійних і вдалих майданчиків обмаль. Отож після кожних таких пошуків я постійно відчував себе пригнічено, та відкладав роботу над власним україномовним твором.

Та десь півроку тому назад мені пощастило знайти деякі варіанти. Не ідеальні, але як для першого кроку в цьому напрямку, це вже величезний прогрес. Та річ не про те.

На одному із майданчиків я натрапив на твір під назвою “Верховний маг” за авторством людини під ніком Yatochka. Посилання -- https://litnet.com/uk/book/verhovnii-mag-b96998

Більш за все на світі я полюбляю читати фєнтезі та фантастику, отож я просто не зміг пройти повз такого запрошення. Не так давно автор виклав свій твір на даному ресурсі. Я із задоволенням перечитав, і подумав що просто зобов’язаний поділитись власним враженням. :)

Отож, рецензія котру я не вмію писати.

Мені сподобалось. Якщо у двох словах то краще і не скажеш. Складність написання рецензій, як на мою думку полягає в тому що ти мусиш викласти свої враження, не обсмоктуючи кожну кісточку твору. В противному випадку ти наражаєш можливого читача на неминучі спойлери, а це штука котрої ми усі не любимо!

Про що книжка? Про мага, хе-хе. Насправді “Верховний” – то хороше таке, більш-менш класичне, фентезі, в якому є все те що ми так любимо. Магія, пригоди, фантастичні створіння, і звісно ж герой поставлений перед проблемою. Чому я кажу “більш-менш” класичне? Тут усе залежить від сприйняття. Для когось класика це Толкін, та для мене це поняття дещо ширше. Під ним я розумію дещо новіші та ближчі як для мене історії менш популярних авторів.

Осучаснена класика якщо бажаєте. Все те що я люблю у “Верховному” має місце.

Дехто скаже що герой там занадто сильний, та почне кликати пані Сью, але ж така ідея твору. Біжіть і скажіть подібне Рудазову. Особисто мені подобається коли головний герой із самого початку визначається як сильна особистість. Адже головне не те що він вміє, а те як він це робить.

Якщо вносити ложку дьогтю в бочку меду, то я можу зазначити тільки один вагомий недолік. Книжка все ще пишеться. А ж хочеться дізнатися що там буде далі, що сил немає, і що ти будеш робити? Правильно, сидіти рівно і чекати поки автор не принесе нову проду. :)

Підсумовуючи, я розумію що на смак фломастери для кожного різні, але якщо вам подобається фєнтезі, то я б наполегливо радив ознайомитись із “Верховним магом”!